У жовтні 1941 року радянські війська залишили Одесу, і до міста увійшли румуни, створивши окупаційну зону “Трансністрія”. Щойно це сталося, ОУН відправила до Одеси людей для створення підпільної мережі у боротьбі з окупаційним режимом.
На Одещині було організовано місцеве обласне проведення ОУН. Сюди входили болгари, молдавани, росіяни – вихідці з інтелігентних сімей, які виступали проти радянської влади. Іноді вони співпрацювали із українськими партизанами. Керів українським підпіллям в Одесі директор Українського театру Степан Бондарчук. Підпільники вели антифашистську пропаганду серед румунських солдатів, влаштовували диверсії. У роботі українського історика Надії Сафонової про діяльність ОУН на Одещині сказано: «При спротиві окупаційному режиму на територіях Трансністрії, ідея національного відродження самостійності та ідеї національного відродження самостійності населення Одещини, яке активно співпрацювало з організацією українських націоналістів».
Коли було створено УПА, в Одесі почав працювати мобілізаційний штаб, який залучав до її лав молодь та колишніх офіцерів царської та Червоної армій. Надія Сафонова пише: «…на листопад
1942 р. організаційна робота у Трансністрії велася погано… Помічником провідника групи Т. Семчишина у Трансністрії було згуртовано роботу членів ОУН та надано допомогу загонам УПА, які діяли на території Західної України».
Але, незважаючи на це, особливо помітних диверсій та нападів на румунських окупантів в Одесі було мало. Кількість УПА тут була невелика, тому доводилося задовольнятися агітаційною та пропагандистською роботою. Щоправда, на півночі Одещини загін із Вінницької області активно боровся проти окупантів, але проіснував недовго.
Читайте також:
