Ключові моменти:
- Гастровечори допомагають збирати кошти на ремонт історичного будинку
- Страви для гостей готують самі мешканці двору
- На вечорах звучить жива музика та проводять творчі аукціони
- До події долучаються одесити, переселенці, туристи й іноземні гості
Культура одеських двориків – це окремий феномен, який вже вивчають історики, краєзнавці та соціологи. Нещодавно до вже відомих в місті активних двориків додався ще один, мешканці якого одразу взяли високу планку і готують гастромузикальні вечори, на які запрошують усіх бажаючих. Журналіст і гастрооглядач «Одеського життя» Олексій Овчинніков особисто відвідав один із гастровечорів, поспілкувався з організаторами та мешканцями і дізнався, як вони власними силами збирають кошти на відновлення будівлі.
Одеський дворик – це любов із першого погляду
Зовні ні фасад, ні ворота цього будинку нічим особливим не відрізняються від сусідніх по вулиці Ніжинській. Втім, це допоки ви не звернете увагу на розписані соняхами ворота – в день прийому гостей вони гостинно відчинені.
У дворі на перший погляд теж все як у всіх – полущені стелі під’їзду та тріщини на стінах, автівки, коти, білизна на мотузках… Але що далі ви заходите, то більше розумієте, що незабаром тут відбуватиметься щось незвичне.
Посеред великої клумби стоїть довгий стіл, на якому поступово зʼявляються яскраві літні страви. Поряд із ним чоловік розпалює мангал, а трохи далі зовсім юні музиканти настроюють інструменти та техніку. Назустріч виходить жінка із сяючою посмішкою:
– Вітаю, я Ганна! У нас тут останні приготування. Ви поки погуляйте, а я потім розкажу і про двір, і про будинок.
Рух навколо столу посилюється – виносять тарілки, стакани, прибори. Людей більшає. Я уважно роздивляюся квіти у горщиках, дворові меблі, імпровізовані виставки. Одна присвячена історії будинку, інша – розвішані поряд із білизною художні фотографії міста. Обхожу двір, сідаю на гойдалку і мовчки спостерігаю за всім, що відбувається навколо.
Двір, що зберігає історію
Через деякий час на звану вечерю починають збиратися гості. Ганна всіх гостинно зустрічає і проводить екскурсію двором, виводить за ворота. Вона довго вивчала історію, шукала інформацію в інтернеті, книгах, розпитувала знайомих. Звертає увагу на фігури, розташовані на фасаді. Подейкують, що це копії тих, які можна побачити на знаменитому Пасажі. В цьому будинку жили відомі вчені, лялькар, лікарі – і про кожного з них роздрукована інформація. А ще колись тут була пекарня – зараз це квартира, в якій і готують страви на стол.
Загалом у будинку понад сорок квартир. Деякі порожні – люди виїхали через війну, але більшість жителів прагнуть змінити двір на краще, і тут є що робити. Термінового ремонту потребує кровля, стіни та карнизи також подекуди руйнуються. Крім того, у мешканців є мрія.
– Коли все буде відремонтовано, хочемо зняти старі шари фарби та штукатурки в підʼїзді. Мені здається, там збереглися старовинні візерунки, – говорить Ганна.
Саме тому і було вирішено збирати кошти на поточний ремонт у такий спосіб – влаштовувати звані вечері силами мешканців двору.
– В підготовці зайнято багато людей, – розповідає Ганна. – Є у нас «дівчата» за 80. Вони із задоволенням чистять картоплю. Я чищу тюлєчку, а Анжеліка смажить биточки. З кожним разом долучається все більше сусідів, і це дуже приємно.
Картопля вже парує на столі. Гостей запрошують сідати. Але спочатку – особисте знайомство. Серед гостей – одесити та туристи з інших міст та навіть із Канади. Є і «спеціальні гості» – родичі хлопця, з яким товаришує старша донька Ганни. Вони приїхали родиною з Києва. Така ось перша зустріч майбутніх родичів.
Справжній одеський дворик – це одесити
Звісно, представляються і господарі. Всі настільки цікаві та талановиті, що про кожного мешканця можна писати окрему статтю. Основні дійові особи – дві подруги – Ганна Біленко та Анжеліка Кузнєцова. Ганна розказує історію виникнення проєкту.
– 31 грудня ми з сусідами вирішили зібратися у дворі й зустріти Новий рік. Але свято зіпсували росіяни – почався обстріл. Анжеліка запропонувала відсвяткувати Новий рік влітку. Коли потеплішало, ми провели перший захід. Всім дуже сподобалося, тож вирішили продовжувати. Ось це вже наша третя зустріч.
Ганна оселилась в цьому дворі десь років двадцять пʼять тому. Анжеліка переїхала трохи пізніше. Виявилось, що обидві жінки закінчили романо-германський факультет Одеського університету. Зараз Ганна знімає мультфільми, Анжеліка – перекладачка і «трошки співачка», як вона сама про себе каже. Страви на мангалі готує чоловік Анжеліки – художник Олексій Хмиров, який все життя пропрацював в одеських театрах. Чоловік Ганни обслуговує самовар, а молодша донька Єва допомагає накривати на стіл. Син Анжеліки Єлісей – майбутній музикант, навчається в консерваторії. Саме він із друзями створює музичний настрій, а ще він захоплюється фотографією і саме його фото розвішані на мотузках в імпровізованій виставці.
Марія Плахотнюк – головна «шефкиня» застілля. Мабуть, недарма її квартира знаходиться на тому місці, де колись була пекарня. У вільний від готування час вона професійно шиє джинси.
Тетяна Захлевська – старша викладачка фізкультури в Технологічному університеті і за сумісництвом – майстриня форшмаків. До нашої компанії приєдналися й інші сусіди та друзі – Ксюша з дітьми, художниця Марія Савченко, Олена, яка приїхала в Одесу з Нової Каховки, Бесім – з Іраку, діти, місцеві коти і такса – «переселенка» з Покровська.
Форшмак, танці та новий гімн Одеси
Поки продовжується знайомство з хазяєвами, гості не витримують і починають куштувати страви. Чим частують у одеському дворі? Звісно, традиційними одеськими стравами – вареною молодою картопелькою з вершковим маслом та кропом, биточками з тюлечки, бринзою та стиглими солодкими помідорами, курячими крильцями з мангалу.
Родзинкою вечері стала битва форшмаків. Тетяна Захлевська вирішила приготувати два види – класичний та одеський. Наприкінці гості могли проголосувати гривнею за той, який більше сподобався, і дізнатися їхні рецепти.
Ну а далі пішли застільні розмови та розваги – аукціон фоторобіт, веселі та життєві історії, танці під супровід молодих але дуже вправних музикантів і, звісно, пісні. До речі, Анжеліка поділилася, що готує для двору окрему концертну програму, і ми мали можливість послухати джазову композицію у її виконанні. А взагалі в цей вечір звучали пісні українською, англійською і навіть на івриті.
У фіналі всі (зокрема і канадієць) співали гімн Одеси українською. Після чого бажаючі пили чай зі столітнього родинного самовару, який розпалювали тут же, у дворі.
Подумалось, що цей дворик – своєрідний сучасний зріз міста, в ніжних обіймах якого живуть і одесити в багатьох поколіннях, і переселенці, які знайшли тут свій прихисток, й іноземці.
Слідкувати за подіями на Ніжинській, 5 можна в соцмережах. Віднедавна сторінка «Одеський дворик пригощає» зʼявилася в Інстаграмі та Фейсбуці.
Читайте також:
