Ключові моменти:
- В Одесі презентували переклад нотаток британського місіонера Роберта Пінкертона про місто 1819 року
- Автор детально описав карантин через епідемію чуми, фортецю та життя в ізоляції
- Пінкертон зустрічався з Ланжероном і створював біблійні товариства серед колоністів Півдня України
- У нотатках збереглися описи народних звичаїв, релігійних обрядів і побуту одеситів XIX століття
В одеській Книгарні-Кав’ярні презентували нову історичну брошуру «Від Одеси до української Біблії: нотатки Роберта Пінкертона». Видання стало продовженням серії перекладів маловідомих спогадів іноземців про Південь України.
Презентацію відвідав культурний оглядач «Одеського життя» Олексій Овчинніков. Він взяв коментарі у головного редактора видання Валерія Болгана та перекладачки текстів і відомої одеської гідеси Віолетта Дідук. Саме вона адаптувала для українського читача записи британського місіонера, який двісті років тому подорожував Одесою та південними регіонами імперії.
Від Лондона до Одеси: шлях Роберта Пінкертона
Про автора книжки, декілька глав якої присвячені Одесі, з ентузіазмом розповів Валерій Болган, головний редактор одного з одеських видань. Роберт Пінкертон (1780 – 1859) був відомою персоною тих часів – головним агентом Британського та іноземного біблійного товариства. До речі, це дуже поважна позаконфесійна організація існує донині. Вона ставила та ставить своєю метою розповсюдження Біблії світом і станом на зараз переклала її текст 1431 мовами.
Роберт Пінкертон був шанованим місіонером, лінгвістом, перекладачем та автором кількох книг. Пінкертон багато подорожував, заохочуючи створення біблійних товариств, багато пишучи про свої подорожі та перекладаючи твори інших авторів. На теренах Російської імперії він навіть одружився. В Одесі він бував в 1816-му та 1819 роках. Останній візит і згадується у виданих главах. Незважаючи на невеликий обʼєм, це видання містить безліч цінної для всіх, хто захоплюється історією та краєзнавством інформації.
Переклала тексти Пінкертона відома одеська гідеса Віолетта Дідук. Вона відзначає, що цей твір може допомогти гідам в їх розповідях про минуле нашого міста, адже автор нотаток надзвичайно ретельно описує ті деталі, які найбільше його вразили.
Нещодавно Віолетта представила одеситам та гостям міста екскурсію парком Марка Твена.
Чума, фортеця і карантин: перші враження Пінкертона від Одеси
Пінкертон потрапив в Карантин, тому що в Османській імперії в той час була епідемія чуми. Мандрівник ретельно описує не лише Карантин, а й залишки фортеці, в якій він знаходився. При Карантині був лазарет, та навіть окреме кладовище. Було два типу карантинних правил: якщо мандрівник залишав при себе речі та одяг, він мав перебувати під наглядом лікарів сорок два дні, а якщо він віддавав багаж для «дезінфекціі», то час його перебування скорочувався до сімнадцяти.
Віолетта звернула увагу на те, що автор не мав на що витрачати час в карантині, тому він дуже ретельно виміряв свою кімнату, кімнату свого слуги Василя, та невеликий двір при будівлі, де він мешкав, який також був огороджений кам’яним парканом. По його опису, здається, можна відтворити цю домівку.
Біблія і колоністи: місія Пінкертона на півдні України
Після карантину Пінкертон зайнявся справами біблійного товариства та зустрічався с графом Ланжероном, мером міста Кобле та різними церковними діячами. В той час імператор Олександр І сприяв діяльності цього товариства та біблійним переводам. Але потім все це діло заглохло і до сучасного перекладу Біблії на українську мову пройшло багато десятиріч.
Пінкертон засновує біблійні товариства не лише в самої Одесі, а і в общинах переселенців: німців, швейцарців, болгар, греків. Він розповідає про групу вюртенберзських колоністів, які опинились біля Одеси після сплаву на плотах по Дунаю, де потерпіли багато страждань. Подальше вони хотіли мандрувати до підніжжя гори Арарат, тому що вважали, що там з’явиться Христос. В книзі описані всі трагедії, які з ними далі стались.
Також британський мандрівник записує все, що стосується церковних обрядів, особливо хрещення та миропомазання. Він описує існуючі тоді народні забобони, як українськи, так і колоністів іноземців, звертає увагу на всю сувору таємницю, якою супроводжувалося народження дітей.
В фінальній частині глав про Одесу Пінкертон їде до Миколаєва. Дуже важким випробуванням була тоді переправа через Південний Буг.
У Роберта Пінкертона залишилися ще багато невідомих українському читачеві книг про мандрівки півднем України, Кримом. Сподіваємось, що і вони скоро побачать світ.
Нагадаєм, що В Одесі знайшли телеграму XIX століття, яка руйнує міф про «романтичне» місто.
Читайте також:
