Ключові моменти:
- Траянові вали простягнулися півднем сучасної Одещини
- Римське походження споруди дедалі частіше ставлять під сумнів
- Нові археологічні знахідки пов’язують вали з готами
- Фортифікація була складною військовою інженерною системою,
Матеріал підготовлено за мотивами нового випуску проєкту «Легенди Одещини» на Youtube-каналі «Одеське життя». У ньому журналістка Ірина Полякова досліджує історію Траянових валів, аналізує сучасні археологічні дані та пояснює, чому одна з найвідоміших історичних легенд півдня України сьогодні переглядається.
Чому Траянові вали й досі залишаються однією з найбільших загадок Одещини
Траянові вали — одна з наймасштабніших давніх фортифікаційних споруд на території України. Лише Нижній Траянів вал простягається більш ніж на 126 кілометрів: від сучасної Молдови через Болградський та Ізмаїльський райони Одеської області до околиць озера Сасик. Саме ця грандіозна лінія оборони вже понад два століття викликає суперечки між істориками та археологами.
Ведуча проєкту «Легенди Одещини» журналістка Ірина Полякова звертає увагу на те, що навколо цих валів сформувалося чимало міфів, які часто сприймають як незаперечні історичні факти.
— Назва “Траянові вали” настільки міцно закріпилася в нашій свідомості, що багато хто вже не сумнівається: якщо Траянові — значить римські. Але історія виявилася значно складнішою, — зазначає ведуча.
Самі земляні укріплення давно стали частиною пейзажу південної Бессарабії. Подекуди вони проходять просто між сучасними селами, а місцеві жителі нерідко знаходять поруч із ними стародавні монети, наконечники стріл або уламки кераміки. Саме такі знахідки десятиліттями лише підживлювали легенду про присутність тут римських легіонів.
Проте останні археологічні дослідження змушують дедалі уважніше переглядати усталені уявлення.
Читайте також: Чотири хвилі руйнування Одеси: хто і як руйнував місто протягом ста років (відео)
Чому римська версія вже не виглядає беззаперечною
Назву «Траянові вали» більшість людей автоматично пов’язує з імператором Марком Ульпієм Траяном — одним із найвідоміших правителів Стародавнього Риму, за якого імперія досягла найбільших територіальних розмірів.
Саме тому ще у XIX столітті набула популярності думка, що величезний оборонний рубіж у Буджацькому степу спорудили римські легіони, які нібито просунулися далеко на північ від Дунаю. Згодом ця версія настільки закріпилася в історичній літературі, що для багатьох стала майже аксіомою.
Втім, сучасні історики дедалі частіше звертають увагу на іншу обставину: сама назва споруди виникла значно пізніше за час її можливого будівництва. Як розповідає Ірина Полякова, термін «Траянові вали» поширився лише у XVIII столітті після праць молдавського господаря Дмитрія Кантеміра, тоді як місцеве населення століттями називало ці укріплення Змієвими валами.
Не менш цікавою є й археологія. Римські монети, які знаходять поблизу валів, справді існують, однак самі по собі вони не доводять участі римлян у будівництві. Давні денарії століттями використовувалися як засіб торгівлі, переходили від одного народу до іншого, ставали військовими трофеями й могли опинитися тут задовго після свого карбування.
Більше того, частина аргументів прихильників «римської» теорії виявилася наслідком історичної плутанини. В одному з найвідоміших випадків ім’я на знайденій монеті належало не знаменитому імператору Ульпію Траяну, а значно пізнішому правителю — Децію Траяну, який жив в іншу епоху й не міг бути пов’язаний із будівництвом таких грандіозних укріплень. Саме ця деталь стала одним із приводів для перегляду старої версії походження валів.
Хто ж тоді спорудив Траянові вали
Якщо римська версія викликає дедалі більше запитань, то хто ж міг створити грандіозну оборонну споруду завдовжки понад 126 кілометрів?
Однозначної відповіді історична наука поки не має. Проте останніми роками дедалі більше археологів і дослідників схиляються до того, що Нижній Траянів вал міг бути зведений готами — германськими племенами, які в III-IV століттях контролювали значну частину Північного Причорномор’я.
Саме тоді регіон переживав одну з найбурхливіших епох своєї історії. Готи, які закріпилися в Буджацькому степу, регулярно здійснювали походи на землі Римської імперії. Але незабаром самі опинилися перед набагато небезпечнішим противником — гунами, чия стрімка експансія змінила карту всієї Європи.
— Якщо відкинути римську версію, виникає цілком логічне питання: хто ще мав достатньо сили, влади та тисячі робочих рук, щоб перекопати понад сто кілометрів степу? — говорить у проєкті «Одеські історії» Ірина Полякова.
Саме страх перед навалою гунів міг змусити готських правителів вдатися до будівництва масштабної системи укріплень. Одним із найімовірніших ініціаторів цього проєкту дослідники називають вождя Атанаріха. Античний історик Амміан Марцеллін згадував, що він наказав спорудити оборонну лінію між Прутом і Дунаєм, намагаючись стримати просування кочовиків.
На користь цієї гіпотези сьогодні свідчать не лише письмові джерела. Восени 2024 року археологи, які досліджували ділянку валу на території Молдови, виявили на дні оборонного рову кераміку саме готського періоду. Ця знахідка не ставить остаточної крапки в дискусії, але стала одним із найвагоміших аргументів на користь «готської» версії походження споруди.
Саме тому дедалі більше дослідників сьогодні розглядають Нижній Траянів вал не як спадщину Римської імперії, а як один із найбільших оборонних проєктів, створених варварськими державами пізньої античності.
Читайте також: Чи перетвориться Одещина на пустелю? Звідки взялися піски та що чекає південь України
Як земляний вал зупиняв цілі армії
Навіть якщо залишити осторонь питання, хто саме наказав будувати Траянові вали, їхні масштаби й сьогодні вражають.
Давні інженери використали природний ландшафт із максимальною ефективністю. Оборонна лінія фактично перекривала вузький сухопутний коридор між річкою Прут і дунайськими плавнями, перетворюючи його на своєрідні ворота, які було надзвичайно складно подолати.
Первісний вал мав близько 11 метрів завширшки біля основи та досягав приблизно 4,5 метра заввишки. Перед ним проходив рів завширшки близько шести метрів і глибиною до трьох метрів. Для вершника, який мчав у стрімкій атаці, така перешкода практично не залишала шансів. Кіннота втрачала швидкість, лад руйнувався, а нападники ставали легкою мішенню для захисників.
Цікаво, що вал не був просто насипом із землі. Усередині він мав складну конструкцію з дерев’яного каркаса та глиняного заповнення, що значно підвищувало його міцність. Позаду оборонної лінії розташовувалися невеликі укріплені поселення, які, ймовірно, виконували роль військових баз швидкого реагування. Саме звідти гарнізони могли оперативно висуватися на ділянки, де виникала загроза прориву.
Не менш важливою була й економічна функція споруди. Навіть якщо невеликому загону вдавалося проникнути через оборону та пограбувати поселення, повернутися назад із возами чи награбованою худобою через глибокий рів і високий вал було надзвичайно складно. Таким чином укріплення не лише стримували напад, а й робили грабіжницькі рейди невигідними.
Минуло понад півтори тисячі років. Вітри, дощі та людська діяльність змінили обриси давньої фортифікації, а в радянський час окремі ділянки валів були зрізані під час розорювання земель. Проте навіть сьогодні ці земляні пагорби залишаються одним із наймасштабніших археологічних об’єктів України та нагадують, що територія сучасної Одещини була місцем зустрічі й протистояння великих цивілізацій.
Чудово, тоді завершуємо статтю. Я б трохи змінила фінал сценарію. У відео він більш емоційний, а для статті краще зробити його публіцистичним: показати, що ця історія ще не завершена. А вже потім плавно перевести читача до перегляду відео.
Чому Траянові вали досі не розкрили всіх своїх таємниць
Попри століття досліджень, Траянові вали й сьогодні залишаються однією з найбільших археологічних загадок півдня України. Науковці продовжують сперечатися не лише про їхніх будівничих, а й про окремі етапи спорудження, використання та перебудови.
Цілком можливо, що грандіозна оборонна система змінювалася протягом кількох століть. Одні народи могли її спорудити, інші — добудовувати, ремонтувати або використовувати для власного захисту. Саме тому кожна нова археологічна знахідка здатна суттєво змінити уявлення про історію не лише Одещини, а й усього Північного Причорномор’я.
Втім, незмінним залишається інше: ця споруда вражає навіть сьогодні. Земляний вал, що простягнувся більш ніж на сотню кілометрів, був створений без сучасної техніки, але став одним із найбільших інженерних проєктів свого часу. Він пережив держави, народи та імперії, які колись воювали за ці землі, і досі нагадує, що український південь був одним із ключових рубежів між різними цивілізаціями.
Як зазначає Ірина Полякова, справжня історія часто виявляється значно цікавішою за легенди.
— Що більше археологи досліджують Траянові вали, то більше запитань виникає. І саме це робить їх однією з найцікавіших історичних пам’яток нашого краю, — підсумовує ведуча проєкту «Одеські історії».
Дивіться відео: що залишилося поза межами статті
Ця стаття охоплює головні історичні версії походження Траянових валів, однак у випуску проєкту «Одеські історії» Ірина Полякова розповідає значно більше.
У відео ви також дізнаєтеся:
- чому місцеві жителі століттями називали укріплення Змієвими валами;
- легенду про богатиря Траяна, дракона та походження назви валів;
- що приховує стародавня назва Бабата і чому її більше немає на сучасних картах;
- як археологи пояснюють знахідки римських монет поблизу валів;
- чому одна монета з ім’ям Траяна стала причиною багаторічної історичної помилки;
- як виглядала внутрішня конструкція валу з дубовим каркасом;
- чому радянські трактори фактично знищили значну частину стародавньої фортифікації;
- де сьогодні можна побачити найкраще збережені ділянки Нижнього Траянового валу.
Перегляньте новий випуск «Легенд Одещини» від «Одеського життя» з Іриною Поляковою — у ньому історія Траянових валів оживає завдяки картам, архівним матеріалам, реконструкціям і кадрам із місць, де й сьогодні проходить одна з найзагадковіших оборонних ліній України.
Раніше ми розповідали чому Фонтанка під Одесою отримала таку назву і які таємниці приховує її історія.
Читайте також: Люстдорф: чому село біля моря отримало трамвай раніше Одеси
