Музей просто неба знаходиться в селі Зоря Білгород-Дністровського району. Експонати музею покажуть і розкажуть як жили болгари понад сто років тому.
Багато хто дбайливо зберігає вдома старовинні предмети побуту. А ось Василь Ганев, загорівшись кілька років тому ідеєю і озброївшись традиційною для болгар завзятістю, створив справжній музей просто неба.
— Я виріс у середовищі, де болгарським традиціям приділялася велика увага, де було багато домашнього саморобного начиння. Весь необхідний інвентар був зроблений руками мого батька, а мамою було пошито багато одягу. Крім того, вона дбайливо зберігала те, що їй дісталося від її мами та бабусі, — згадує Василь.
Коли батьків не стало, завзятий болгарин задумався про те, як би все це зберегти. Рішення створити музей просто неба у дворі свого будинку прийшло швидко і усвідомлено.
Вже наступного ранку зарянець взявся за роботу: стругав, пиляв і бив невеликий навіс для майбутнього музею. А коли всі пристрої для встановлення старовинних предметів були готові, настав час підготовки самих експонатів. Головним серед них є сімейний віз.
— Моя мама працювала бригадиром у колгоспі, і щодня їздила на роботу на невеликій бричці. Мені доводилося щодня возитися з кіньми, запрягати їх і розпрягати. Мамина бричка не збереглася, а ось частина татового воза – так. Ми разом з другом її відремонтували та вдихнули в неї нове життя. Тепер вона, хоч і дуже стара, але свіжо забарвлена, створює автентичну атмосферу на фотографіях відвідувачів музею. А я щоразу тут, серед старовинних предметів, стаю дитиною, згадуючи своє дитинство, і показую всім гостям, як жили болгари більше століття тому, — з усмішкою каже Василь і поспішає розповісти про кожен експонат свого безцінного багатства.
Де музей бере експонати
Тут, поряд з предметами побуту роду Ганевих, вже є і раритетні речі інших зорянців. Коли люди дізналися про музей, що створюється, багато хто поспішив принести сюди щось цікаве і старовинне.
— Важливе місце займає і тещина скриня. Він наповнений доверху домотканими сукнями, які ткала і шила моя бабуся. Цим сукням не порахувати, скільки років, а вони як новенькі, — ділиться засновник музею.
Мене вразило і дерев’яне, зроблене батьком Василя, пристосування, за допомогою якого завдяки тривалому і завзятому механічному обертанню барабана з молока робили масло. І ще хвилююча розповідь Василя про те, як його мама ткала і пряла вечорами, завжди співаючи народні пісні. А він, маленький, завжди допомагав то нитку в голку просмикнути, то пряжу мотати, і слухав, і вбирав любов до пісень, традицій і всього того, що пов’язано з його родом.
Василь часто сідає тут на стару лаву, на якій колись любив відпочивати його батько, бере акордеон і награє болгарські мелодії.
— Хомут для коня мого діда, дерев’яний посуд, в якому мама пекла хліб, мої царвулі (взуття з телячої шкіри), фотографії бабусь — кожен предмет — це частина мого життя. Я щасливий, що одного разу створив цей куточок історії і сьогодні його активно поповнюю. У цьому мені допомагають мої діти та онуки. І це означає, що музей має майбутнє, а традиції роду Ганевих – у надійних руках, — каже з усмішкою Василь Ганьов, знову розтягуючи хутра акордеона.
Читайте також:
