Українські жінки не хотіли війни. Вони бажали жити і працювати, любити і народжувати дітей, навчати і навчатися… Повномасштабне вторгнення росії на територію України перекреслило все. Але війні не вдалося зламати волю.
– Кохана, прокидайся. Війна! – розбудив Людмилу на світанку чоловік.
– Яка війна? Це грім, коханий!
– Який грім наприкінці лютого?
Навкруги все гуділо і бухкало, палало і сліпило зловісною загравою. Здавалося, Харків переживає армагедон.
Валентин і Людмила миттєво схопили дітей, документи, кинули в валізу кілька речей для малечі, сіли в машину і помчали до батьків Валентина, у село під Харковом. Батьківська хата в ті дні прихистила тридцять чоловік, які жили під одним дахом перший воєнний місяць. Серед них були родичі, друзі, куми, просто знайомі, котрі тікали від нашестя.
Власна справа та бренд одягу у Харкові
…У тому, довоєнному житті залишився спокій. Там — роки навчання і досвіду. Закінчивши технікум, Людмила працювала в Одесі у різних сферах. А потім переїхала до Харкова. Там почала працювати в одному з магазинів компанії «Імідж». Вона шукала свою справу, свій шлях до успіху. У Харкові їй вдалося викупити цех і почати шити жіночий одяг. Мрія стати дизайнеркою і творити ошатні речі здійснилася.
До бізнесу долучився і Валентин, залишивши роботу в інституті. У їхнього одягу з’явився свій бренд – Queen Collection. Його впізнавали і купували по всій Україні.
А коли народилися двійнята – донька і синок – здавалося, сама доля усміхається їм…
Війна знищила все
І раптом – російські окупанти все помножили на нуль. Як з’ясувалося пізніше, у Харкові квартира і дім, який сім’я Синяєвих щойно звела і куди 24 лютого 2022-го вже мали завезти меблі, були розбиті вщент. Від них залишилася купа каміння.
Але найголовніше, що родина була разом. За це Люда дякувала Богу. Місяць відходила від стресу, а потім сказала собі: «Все! Треба брати себе в руки!». Зібралися і поїхали спочатку на Полтавщину.
Це був шлях в нікуди. Там не було ні родичів, ні знайомих. Випадково познайомилася з жінкою, яка запропонувала їм свою квартиру.
— Жили за спасибі. Я дуже вдячна цій жінці за милосердя, — згадує Людмила.
Підробляла, де могла, і не втомлювалася допомагати тим, хто потрапив у таку ж ситуацію.
Перезапуск бізнесу в Одесі та допомога ЗСУ
Але ж хотілося займатися улюбленою справою: шити для жінок гарне вбрання, розробляти нові парфуми. Бажала і посеред війни дарувати жінкам можливість бути жіночними, гарними і впевненими у собі. Вона переконана, що і це додає жінці сили у боротьбі з ворогом.
З такими думками переїхала до Одеси, де їй вдалося почати все з нуля: відкрити свій цех, налагодити виробництво і повернути колишню добру славу власному бренду.
Весь цей час Людмила Синяєва допомагає ЗСУ. Коли дізналась, що Кодимський центр допомоги Збройним силам України готує маскувальні сітки для ЗСУ, закупила великий обсяг маскувальної тканини та оплатила її доставку з Одеси до Кодими. Вона часто приїжджає на батьківщину – у село Лабушне на Кодимщині — і робить свій посильний внесок у підтримку ЗСУ та тимчасово переміщених осіб.
Людмила – жінка, яка бореться і запалює на боротьбу інших. Вірить в нашу перемогу, вірить, що Харків, як і всю Україну, ми обов’язково відбудуємо, відновимо своє щасливе життя.
— Я робила все, що могла, і коли не могла — теж робила. Головне — не розкиснути, зберегти в серці любов. А ще — ніколи не відпускати надію. Вірити в її силу. І тоді обов’язково все вдасться, — ділиться своїми установками на життя Людмила Синяєва.
Читайте також:
- Морських тварин із Харківського дельфінарію евакуюють до Одеси
- В Одесский зоопарк эвакуировали пару белых львов из Харькова
- Харків’янка народила в Одесі трійню (фоторепортаж)
- Молода біженка з Харкова відкрила в Одесі магазин парфумерії
