З добрим недільним ранком! А тим, у кого він з якоїсь причини не задався, радимо підзарядитися запашною кавою, що бадьорить, і порцією доброго одеського гумору, який вам з лишком і з задоволенням забезпечить «Одеське життя».
Зайшов Хаїм до антикварної крамниці в Єрусалимі, мляво подивився на прилавок, зібрався вже йти. Раптом бачить: біля входу кішечка молочко п’є, а блюдечко – мати не бачити! – з китайської порцеляни, династія Сун!
Хаїм повертається до продавця:
– Вибачте, я самотня людина, живу без друзів… Ось ваша кішечка мені так сподобалася… Ви не могли б мені її віддати?
– Ні, ні. Її так мої діти люблять.
– Ну, я такий самотній… Я вам 10 шекелів дам…
– Ні, ні, не продається.
Зрештою, на 250 шекелів сторгувалися. Покупець йде, вже у дверях обертається:
– Ваша кішечка, напевно, звикла пити з цього блюдечка, ви не віддасте?
– Ні, ні.
– Я вам 10 шекелів за нього дам…
– Ну що ви, це ж блюдце з китайської порцеляни, династія Сун, коштує пару лям баксів… А кішечок по 250 шекелів я вже 87 штук продав…
***
– Моню, тобі борщу скільки наливати?
– Розочко, налий, як собі.
– Моню, щось ти останнім часом їсти багато став!
Інші наші анекдоти:
