Всіх-всіх з добрим ранком! І оскільки день недільний, гріх почати його не з посмішки та/або заряду гарного настрою. Ну а ми, як завжди, раді запропонувати вам ранкову порцію неперевершеного одеського гумору.
Так, сьогодні багато хто напевно піде робити базар на Привоз, чи на Новий, чи ще на якийсь ринок наш одеський… Ну а ми вирушимо ще далі і переконаємося, що наших там, ой, як добре знають!
***
Зібрався один одесит до Італії їхати, ну, йому кажуть, що, мовляв, у них там на базарі можна (потрібно) ціну, збивати…
Ну, приїхав туди, значить, пішов на базар, вибрав якусь дрібничку, питає:
– Скільки?
Продавець:
– 1000 лір.
– 500!
– 800…
– 400!
– Ти звідки такий?
– Я з Одеси!
– О-о-о! На знак дружби наших країн забирай безкоштовно!
– Тоді давай дві!
***
Соломон Абрамович Фінкільштейн на свій 80-річний ювілей таки наважився приїхати з Нес Ціону до Одеси, побачити історичну батьківщину. Вийшов із таксі – бачить, його старий будинок на розі Преображенської та Єврейської стоїть, навіть орнаменти на фасаді ті ж, занепало тільки…
Ті ж лавочки у дворі, та ж білизна на балконах…
Старий зворушився, озирається далі – бачить, аптека, де раніше був хлібний, а поруч стоїть та сама будка шевця.
Він підійшов, постукав у закриту стулку:
– Чи є тут хтось?
Зсередини пролунав старечий голос:
– Ну?
– Пам’ятаю цю будку ще 50 років тому! Навіть одного разу залишив тут пару взуття, коричневі мокасини.
Усередині:
– Це якісь із червоним кантом.
– Точно!
– І треба було таки приклеїти ліву підошву!
– Такі так!
– У середу будуть готові!
Ви також можете дізнатися: