Усіх-всіх-з добрим ранком четверга! Робочий тиждень у розпалі, і тому заряд бадьорості, гадаємо, усім нам ох, як ще потрібний! Когось підбадьорить ранкова зарядка, хтось – чашка міцної ароматної кави. А «Одеське життя» впевнене: наш ранковий анекдот здатний принести не меншу користь!
Напевно, багатьом знайомий вислів «єврейське щастя», але чи багато хто знає, що це таке? Ось як його бачить героїня нашого сьогоднішнього… навіть не анекдота, а цілої розповіді:
Ви знаєте, що таке «єврейське щастя»? Ні, Ви не знаєте, ніколи не знали і не знатимете – шо ж це таке: «єврейське щастя»!
Скажіть, поклавши руку на серце, де були мізки моїх батьків, коли вони вибирали ім’я для новонародженого малюка, тобто для мене? Де? Правильно, саме у тому місці, про яке ви подумали. Ну як можна було дати дитині, народженій в СРСР, ім’я Сара!..
Найстрашніше в тому, що в поєднанні з нашим прізвищем моє ім’я ставало несумісним із життям.
– А зараз до дошки піде Сара Пізенгольц!
– Пізенгольц! Ти здала аналізи? Ні?
– Сара! Сара! Купи ще дві пляшки кефіру! Ти мене чуєш, Сара?!
Я опускаю малинове обличчя вниз і біжу до магазину, проклинаючи своїх батьків, цю вулицю з перехожими, міліціонера, двірника та всіх, всіх… і, звісно, себе!
Мені довелося стати круглою відмінницею, чемпіонкою міста з штовхання ядра. Я вивчила п’ять іноземних мов (серед них іврит та японська). Читаю в першотворах класиків світової літератури.
Але де особисте життя? Де той єдиний, той, хто не відстрибне від мене, дізнавшись моє ім’я та прізвище?
Так минуло багато років у стражданнях, які неможливо собі уявити.
Але є Бог у світі, і диво відбулося! Це було справжнє чудо-jude! Він підійшов до мене пізно ввечері і попросив 2 копійки на телефон.
Ніч осяяла світло його вогненно-рудої голови. Двометровий здоровань, схожий на соняшник Ван-Гога, посміхався на всю свою бандитську пику.
– Абрам – назвався він, і простяг мені свою руку
– Сара, – відповіла я і, стиснувши його долоню так, що він зблід, додала, дивлячись у його очі: – Сара Пізенгольц.
…Потім ми часто згадували, як ми іржали після того, як Абрам промовив своє прізвище…
– Абрам Ашпізд, – сказав він…
…Незабаром у нас весілля. І що робити з прізвищами?..
Ще більше анекдотів:
