Ключові моменти:
- На Одещині зберігають давню різдвяну традицію виготовлення дідуха як символу духу предків, добробуту та родинної єдності.
- Місцева майстриня самостійно вирощує злаки й збирає рослини, адже створення дідуха починається задовго до Різдва — ще з літа.
- Виготовлення дідуха є складним і тривалим процесом, наповненим символами минулого, сучасного та майбутнього поколінь.
- Через майстер-класи та родинні обереги традиція передається далі, заохочуючи українські сім’ї святкувати Різдво за звичаями предків.
Ділянка в полі – для творчості
Пані Валентина почала робити дідухи, як побувала у гостях у жительки Борсуків Марії Тисячної, до якої сходилися співати пісні, колядки, щедрівки. Тоді вона вперше почула про цей оберіг саме від людини, яка знається на традиціях.
– І вже не могла відмовитися від мрії створити цей оберіг. Почала навчатись. У нас є власне поле, на якому чоловік, потакаючи моїм забаганкам, виділяє ділянку для пшениці, льону, ячменю саме для моїх творчих потреб, – розповідає пані Валентина.
Крім того, жінка збирає трави, квіти, вирощує сухоцвіти, щоб мати якісний матеріал для роботи.
Дідух – не прикраса
Створити дідух непросто. Це складний і тривалий процес, який починається з літа.
– Пшеницю я збираю недозрілу – так вона краще зберігається і не сиплеться зерно. В’яжу її та різнотрав’я в пучечки і підвішую під стріхою чи на горищі, щоб висохли, – каже Валентина Дмитрівна. – Потім плету та формую різне оздоблення, на яке йде багато часу. Бо це копітка робота: плести косички, віночки, робити китички, янголят, сніжинок, павуків… Зібрати з усього готового простіше, ніж готувати оздоблення. Та результат вражає і тішить.
Валентина каже, що сама підготовка до виготовлення дідуха надихає. Відчуття сили вітру та землі, коли ти з молитвою сієш і очікуєш нового врожаю, коли заносиш останній сніп до хати і ставиш його на покутті. Адже дідух – це не прикраса. В ньому тісно переплелася мудрість поколінь.
Всі дідухи Валентини міцно стоять на трьох ногах.
– Ноги – це наші пращури, наше минуле, остов – це ми, сьогодення. Колосся вгорі – наші діти, наше майбуття, – деталізує пані Валентина.
Наверху жінка ставить янгола – захисника роду і Різдва.
Дорогі серцю родинні обереги
Раритетна ялинка, яка перейшла у спадок, щороку знімається з горища і займає своє місце у світлиці сім’ї Валентини Кіщук. А кілька років тому до скарбниці додався дідух, який Валентина виготовляла з мамою (нині покійною). Він дуже дорогий її серцю.
Напередодні Різдва пані Валентина провела у Борсуках майстер-клас із виготовлення Дідуха.
– Мені дуже хочеться, щоб якнайбільше українських сімей зустріли Різдво за давніми традиціями – зі Снопом, над яким ми чаклуємо та перетворюємо його на мистецький витвір – Дідуха, – каже пані Валентина. – І щоб були українські вареники та узвар і обов’язково – вся родина за різдвяним столом.
Цікаво
У кожен дідух Валентина кладе пшеницю – на добробут, жито – на життя, льон – на достаток, безсмертник або сухоцвіти – на щедроліття і пам’ять роду.
Читайте також:
- Як у селі Борсуки в музеї випікали коровай
- Музей у 105-річній хаті: унікальний етнографічний куточок Борсуків на Одещині потребує «другого дихання»
- Як прикрасити будинок до Різдва в українському стилі та привернути в дім добробут
