Фрегат «Гетьман Сагайдачний» був флагманом, тобто основним кораблем ВМС, до березня 2022 року. Побудований за проєктом 1135.1 (шифр «Нерей»). Оснащений артилерійським, зенітним, ракетним і торпедно-мінним озброєнням. У палубному ангарі розміщався 1 гелікоптер Ка-27ПС. Довжина корабля – 122,98 м, ширина – 14,2 м. За роки існування брав участь у багатьох навчаннях і операціях, які проводила Україна та її іноземні партнери.
Захопити Одесу росіяни мріяли давно
Плани зробити Одещину частиною Новоросії росіяни намагалися реалізувати задовго до 2022 року.
Березень 2014-го. За кілька морських миль від узбережжя Одеси ведуть розвідку російські кораблі. Флагман ВМС України фрегат «Гетьман Сагайдачний», який усього день тому зайшов до місцевого порту, отримує завдання – вирушити назустріч росіянам з метою врегулювання потенційно небезпечної ситуації. Лише протягом березня корабель тричі усуватиме загрозу, стримуючи росіян. Проте «Гетьмана Сагайдачного» в нашому місті не мало б бути. Корабель мав перебувати у пункті постійної дислокації – місті Севастополь. Як і чому він став на захист Одеси, згадує Павло Парфенюк, т.в.о. головного редактора ТРС МОУ «Бриз» капітан 2 рангу, для якого фрегат у ті часи став домівкою на довгі місяці. На момент походу Павло був кореспондентом ТРК, яка працювала у м. Севастополь.
– Павле, як військовий журналіст опинився на фрегаті?
– Майже за рік до події стало відомо про участь фрегата в операціях НАТО з протидії піратству «Океанський щит» в Індійському океані та «Аталанта» в Аденській затоці у складі міжнародної тактичної групи. Похід мав бути тривалим (до пів року). Підготовка до нього тривала кілька місяців. Тоді я був єдиним журналістом, який мав сертифікат з правом доступу роботи на кораблях усіх класів, що входили до Альянсу. Через це висвітлювати події походу обрали саме мене. Після закінчення поглибленого вивчення англійської мови і складання заліку на самому кораблі я був призначений на посаду прес-офіцера національного контингенту.
– У чому полягала мета походу і що мали робити наші моряки?
– На борту «Сагайдачного» перебувала доглядова команда, яка у складі міжнародної тактичної групи мала патрулювати визначені райони: обстежувати підозрілі судна, затримувати піратів, вилучати зброю і, у разі потреби, звільняти заручників. Ці дії підсилював вертолітний загін і група швидкого реагування. Регіон, у якому ми заступали на чергування, мав розгалужену систему піратства, яка складалася з команд штурму, пункту управління, спостережних і розвідувальних кораблів, що були добре оснащені. Не менш важливою метою походу було набуття сумісності з кораблями країн-партнерів.
Новини з України довгий час були недоступними в поході
– Під час вашого походу в Україні розпочалася Революція Гідності. Чи знали ви, що відбувається?
– В основному, ми перебували у морі, де був присутній практично лише військовий зв’язок. Інформація надходила із запізненням, переважно під час заходу у порти для поповнення запасів. Події на Майдані ми сприймали як черговий конфлікт, що має невдовзі вирішитися. Усвідомили ми, що відбувається, під час зворотного шляху. Ми проходили Суецький канал, увімкнувся роумінг і почалася буквально інформаційна атака. Знаєте, коли кілька місяців перебуваєш практично у новинному вакуумі, а тут за годину сотні новин – це важко. Найбільше, звісно, нас вразили новини з Криму та повідомлення, що ми підняли Андріївський прапор і перейшли на бік Росії. Особливо нас образило, що деякі українські ЗМІ розповсюдили цю інформацію.
– І ви вирішили її спростувати.
– Мене викликав до себе контрадмірал Андрій Тарасов, командир походу, і поставив завдання – продемонструвати Україні та світу, що флагман прямує додому під рідним прапором. Ми вивісили всі прапори, що були, – державні, прапори ВМС, парадні, і я почав фотографувати і писати спростування.
– А як з’явилося відоме фото, де члени екіпажу були вишикувані у формі абревіатури UA?
– Це була моя ідея. Двічі на гелікоптері ми підіймалися у повітря – для підготовки і, власне, для фотографування. Ці дії мали також згуртувати екіпаж, підняти його моральний дух. Коли кілька місяців знаходишся у відкритому морі, виснажуєшся морально і фізично, а тут ще й такі новини з рідного дому.
– Скільки було на борту членів екіпажу і чи не було конфліктів, пов’язаних з подіями у Криму?
– До складу національного контингенту входило 250 військовослужбовців. У частини з них рідні та друзі служили на ЧФ і кожен з членів нашого екіпажу для себе вирішував, чи буде чинити супротив а, можливо, і воювати. Завдання командування і моє, як людини, що мала генерувати інформацію, було не допустити розколу екіпажу на політичні табори, підтримувати інформаційну гігієну. Нам це вдалося.
– Яким був ваш шлях додому?
– Після зупинки на острові Крит ми підійшли до протоки Босфор і не повірили своїм очам – попереду майоріли рідні кольори. По лівому берегу люди тримали у руках українські прапори на знак підтримки, це був дуже щемливий момент.
Як «Гетьман Сагайдачний» опинився в Одесі
– Чому було змінено курс на Одесу?
– Командир походу доповів Денису Березовському (на той момент в.о. командувача ВМС), що «Гетьман Сагайдачний» взяв курс на Севастополь. Андрій Тарасов знав, що штаб ВМС оточено і заблоковано, а Березовський віддає накази командирам кораблів у Севастополі прямувати до місць стоянки і здавати зброю, тож здогадатися, на чиєму боці командувач українського флоту, було не важко. Стало зрозуміло, що після прибуття до Севастополя росіяни намагатимуться захопити фрегат. О третій ночі Тарасов збирає нараду, на якій присутні усього семеро членів екіпажу, і віддає наказ про зміну курсу.
– Чи стежили за вами росіяни?
– Так, вже при виході з Босфору нам назустріч вийшли російські кораблі, зокрема, крейсер «Москва». Проте, коли ми змінили курс, взяли максимальну швидкість, десь близько 28 вузлів, вони просто не змогли нас наздогнати.
– Як вас зустріла Одеса?
– Густим туманом. Шостого березня, близько шостої ранку, ми були біля Воронцовського маяка, але чекали на сприятливі погодні умови для швартування. Нас зустріли представники тоді ще Західної ВМС та оперативного командування «Південь». На берег ми не сходили, озброєння не розвантажували і отримали наказ бути максимально готовими до позаштатних ситуацій.
– А такі ситуації виникали?
– Не минуло і доби, як оперативний черговий по ВМС передав наказ висунутися у визначений район неподалік Одеси, де було помічено російські кораблі. Противник нас не чекав, тож не наважився ні на атаку, ні навіть на провокацію.
Поблизу Одеси фрегат стикався з росіянами кілька разів
– Це був єдиний небезпечний момент?
– Ні, наступного разу російські кораблі мали на меті посадити «Сагайдачний» на мілину, але це їм не вдалося. А ось вже втретє чотири російські кораблі йшли на нас прямим курсом, готуючись до тарана. Проте, побачивши зброю, націлену на них, відчули загрозу реального бойового зіткнення і відступили.
– Павле, на вашу думку, наскільки важливою була присутність фрегата в Одеському регіоні?
– За усталеною традицією, флагман є символом флоту, демонстрацією сили і доволі відчутним стримувальним фактором для ворога. Якби ми пішли до Севастополя, «Сагайдачний», без сумніву, було б або знищено або окуповано.
Саме в ніч на шосте березня росіяни заблокували вихід із затоки Донузлав у Криму двом кораблям ВМС України.
Окрім того, захід російських кораблів до Одеської акваторії або висадка десанту були б можливими. Звісно, результативними вони могли б і не бути, але присутність флагмана сприяла мінімізації «русской весны» у нашому місті.
ЗА КІЛЬКА РОКІВ ФРЕГАТ БУДЕ ВТРАЧЕНО
Протягом наступних років фрегат «Гетьман Сагайдачний» братиме участь у багатьох міжнародних навчаннях, неодноразово стримуватиме російські кораблі та здійснюватиме операції, про які розповідати не можна і зараз.
Ставши на плановий ремонт у м. Миколаїв, на початку повномасштабного вторгнення при наближенні ворожих військ, флагман ВМС фрегат «Гетьман Сагайдачний» буде частково затоплений.
Своєму гаслу – «Готові негайно» – флагман був вірний завжди, як був вірний своєму флоту, країні і пункту нової приписки – місту Одеса, де «Гетьман Сагайдачний» з’явився так вчасно. Члени його екіпажу не були авторами відомої усім фрази «русский военный корабль, иди на…», але завжди спрямовували ворога у цьому напрямку.
Фото надані Павлом Парфенюком
Читайте також:
