«Бути чи не бути? — це не питання компромісу. Або ти будеш, або ні». Ця фраза прем’єр-міністра Ізраїлю Голди Меїр дуже точно відображає ситуацію, що переживається нашою країною у важкий період її історії. І багато чого залежатиме від того, наскільки добре вдасться підготувати дітей до розв’язання складних завдань із відновлення післявоєнної України.
Зокрема, це завдання і для вітчизняної системи освіти. Чи готова до цього Нова Українська Школа (НУШ) і які підсумки вже дала реформа, ми дізналися у викладача Одеського Рішельєвського ліцею, автора підручників та онлайн-уроків з фізики, володаря золотої кнопки ютубу, кандидата фізико-математичних наук Павла Віктора.
Для перемоги потрібні технарі
— Ми вже почали пожинати плоди НУШ, — каже Павло Андрійович. — За її основу взяли модель шкільного навчання скандинавських країн, де життя добре налагоджене, розмірене. В основі системи НУШ — створення тепличних умов, щоб дитина не переживала, не перевтомлювалася. Головне — це вона сама.
У 6-й клас Рішельєвського ліцею цього року прийшли ті, хто навчався за програмою НУШ. На уроках діти поводяться, як хочуть, вчителів не слухаються, висловити свою думку не можуть. Утім, надмірне захоплення тестами як методом оцінки засвоєння інформації призвело до того, що і старшокласники не вміють говорити. Це катастрофа. Підставити величини у формули і розв’язати задачу учні ще можуть. А от якщо завдання якісне, і треба щось доводити, вибудовувати логічний ланцюжок, виникають величезні проблеми. Знання тільки тоді ефективні, коли людина може ними користуватися на рівні створення чогось нового. Саме це необхідно Україні, якщо ми говоримо про післявоєнну відбудову країни.
Так, сьогодні важливо вивчати історію України та українську мову. Але якщо нікому буде будувати ракети і дрони, то нікому буде говорити цією мовою і вивчати історію. А для будівництва ракет і дронів потрібні технарі.
Сінгапурська модель для України
— Незважаючи ні на що, у нас зберігається тенденція до гуманітаризації освіти.
— Маємо перевиробництво юристів, менеджерів, психологів. А нам потрібні інженери, будівельники, токарі, радіо— та електромонтажники, фрезерувальники. Розумні та майстровиті. Раніше в нас школа була політехнічною — на уроках праці вчилися водити автомобіль, шити, готувати, працювати молотком, напилком, паяти, виточувати вироби з металу і деревини. Треба до цього повертатися, але вже на новому рівні. На рівні вміння працювати з 3D-принтерами і верстатами під управлінням комп’ютерів. Хоча й навички роботи з паяльниками та напилками забувати не можна. В умовах країни, зруйнованої війною, ці навички здатні рятувати життя. Тож у старших класах діти мають не лише здобувати знання, а й вчитися щось робити руками.
На жаль, НУШ передбачає для старшокласників лише проєкти, які насправді благополучно завантажуються з інтернету і жодних практичних навичок не виробляють. А от про оснащення шкільних майстерень сучасним обладнанням, верстатами ніхто навіть не згадує.
— У нас часто кажуть, що в Європі уроків праці немає, і нам не треба.
— Європа живе усталеним життям, і пік її розвитку вже пройдено. В Україні ж — або пан, або пропав. Нам треба навчитися не здаватися, навчитися виходити з будь-якої, найжорсткішої життєвої ситуації. Тому я б брав приклад із Сінгапуру, Китаю, Японії, Південної Кореї. Там діти вчаться дуже напружено. І завдяки цьому Сінгапур за півстоліття зробив неймовірний стрибок. Як і Південна Корея.
— А в профільному міністерстві вас чують?
— Міністерство саме по собі, а педагоги самі по собі. Ми йдемо паралельними курсами. Вони люблять, щоб їх слухали, але самі не дуже люблять слухати практичних педагогів. Я часто згадую висловлювання Голди Меїр про те, що корупціонера треба прирівняти до державного злочинця, а найпочеснішими мають бути професії військового і педагога. Професія військових, поза всяким сумнівом, найпочеснішою вже стала, оскільки без них нас би вже не було. А ось про педагогів якось забули.
В основі системи освіти повинні стояти середня школа і, насамперед, шкільний учитель. Ставлення до вчительства потрібно змінювати докорінно. Розмови і публікації в ЗМІ тут не допоможуть. Без підвищення заробітної плати не обійтися. Інакше це буде схоже на спроби вдосконалити конструкцію вічного двигуна, який працювати не може в принципі, бо неможливо обійти фундаментальні закони фізики.
«Наука померла з голоду»
— Гордість будь-якого університету, особливо класичного, — це наукові школи. Про необхідність їх розвивати згадують?
— Науку в нас не довелося знищувати. Вона сама померла — з голоду, коли припинилося фінансування. Тому учні нашого ліцею орієнтуються на університети США, Німеччини, Великої Британії, де їхня ліцейська підготовка дасть змогу успішно вчитися і знайти застосування своїм талантам.
На мій погляд, назріває реформа освіти знизу. Криза в цій сфері поглиблюється. У нас фронт скрізь — не тільки на полях битв. Ті, хто «нагорі», поки що схильні тільки забороняти або вимагати, перекладаючи, таким чином, відповідальність за невдачі на вчителів. Але вчителі й так на передовій освітнього фронту. Тому не потрібно їм заважати робити свою справу. Вчителів потрібно підтримувати. Особливо у сфері математики, природничих наук, технічних дисциплін, інформаційних технологій. Це потрібно робити послідовно і наполегливо. Тоді, рано чи пізно, спрацює закон переходу кількості в якість. І від цього залежить, бути чи не бути нам як незалежній державі.
