«Запроси мене на танець» ― прем’єрна вистава (режисерка-постановниця Гала Реут) Одеського академічного театру музичної комедії, що відбулася днями на сцені «На висоті». Глядач покидав зал зі сльозами на очах…
Так, мелодрама… В готельному номері ― Він і Вона: Павло (Михайло Ігнатов) і Зоряна (Лілія Духновська). І все починається майже як відомий анекдот «з полуничкою»… Будемо сміятися? Ні, не будемо!..
Бо «анекдот» миттєво перетворюється на драму, стрімко набираючи обертів. Гра акторів ― як сама п’єса: пронизлива і щемлива.
…Колись вони були танцювальною парою. Пристрасне танго у тому їхньому минулому житті поєднало два молодих серця. І він освідчився, і вона могла стати його дружиною. Та не сталося…
Читайте також: Концерти, театр та вивчення мов: все це можна відвідати в Одесі безкоштовно 3-5 грудня
І от тепер, коли пройшли роки та роки, Зоряна робить все можлива, аби знову запросити коханого на танго. Танго ― як саме життя, таке різне, таке солодке і гірке водночас. І, здається, все може початися знову. Та ні, не може. Бо навіть прекрасне танго (як же актори його талановито виконують!) завершується…
Дуже скоро глядач, який ступає стежками життя героїв здогадується: все не просто, все дуже непросто. А ця зустріч в готельному номері ― остання… Навіть якщо є таке велике бажання, аби вона ніколи не закінчилась.
Він і Вона… Глибоко психологічні діалоги, гра акторів «на висоті» ― від першої хвилини до останньої. Не так вже й просто сьогодні викликати у глядача сльози щастя і глибокої печалі, що так тонко поєднуються у виставі «Запроси мене на танець».
Вона знає, що це побачення ― їхнє останнє. Він живе в трикутнику «робота-дім-іпотека», і навіть не здогадується, навіщо Зоряна питає його про мрії… Чи є в Павла мрія? Він навіть не знає, що відповісти. Ну от, мабуть, скоріше виплатити іпотеку… Дім-робота-іпотека…
Зоряна поспішає. Їй ще треба встигнути оформити заповіт, аби все, чим вона володіє, перейшло до Павла. Їй ще треба встигнути дотанцювати танго з коханим, бо це в нього є час, а в неї його вже немає.
Танго у виставі немов переливається усіма фарбами життя. О, це пристрасне танго!.. Воно ж теж ― як заповіт, який лунає голосом Зоряни вже «звідти» і для героя, і для кожного з нас: «Живи та мрій!». Тут і зараз! Зараз і тут!..
Глядач покидає зал зі сльозами на очах… Бо все у спектаклі ― справжнє, живе, пристрасне, як танго, яке, може, буває лише один раз у житті…
Не пропустіть!..
Фото авторки
