«731 день та вісім років війни» – так називається фотовиставка одеського майстра Бориса Бухмана, що відкрилася у Всеукраїнському центрі болгарської культури. Як же багато людей завітали сюди сьогодні!
Одеський світлописець Борис Бухман усміхається. Так він зустрічає кожного, хто сьогодні, у скорботну дату початку повномасштабної війни (Боже, вже два роки!), завітав на його виставку. Майже дивною здалася мені ця посмішка. От люди стоять біля його світлин та не можуть стримати сльози, а він сповнений позитиву… Як це йому вдається?
Борис Бухман
Рік тому, в першу річницю повномасштабної війни, ми довго говорили з Борисом – про війну, її відчуття, її страшний подих, про все, що пов’язане з нею.
Торішня виставка теж зібрала багато людей. І так само Борис був сповнений оптимізму. Може, це і є оте саме – справжній одесит?..
Але ж промайнув ще один важкий кровавий рік. Що змінилось за цей період в самого майстра світлопису?
– Так, дещо змінилось. Мабуть, головне – ще більша впевненість в нашій Перемозі. Так, так, в мене ще більше впевненості! Бо бачу очі наших хлопчиків і дівчат, що боронять Україну. Вдивляюсь в ці очі – і розумію: їх не перемогти! Як би важко не було!.. Так, я оптиміст, як от кажуть, «по життю»… Але ж коли буваю «там», то розумію: справа навіть не у власному оптимізмі, а в тому дусі, що панує серед тих, хто боронить нашу землю. Там все чесно, дуже чесно! От ви питаєте про зневіру і песимізм… Так це в тих, хто нічого не робить. От прочитав нещодавно, вивчив як мантру: «Не можеш воювати – допомагай. А не можеш ні того, ні іншого – мовчи!», – впевнений Борис Бухман.
Кожна світлина, як підказує сам майстер, – це історія. Людини чи міста, села чи якогось куточка. За кожною світлиною – життя і смерть.
– Інколи знімаєш – і знаєш, яка трагедія стоїть за миттю, що зловив об’єктив. Але в нас немає вибору: треба йти вперед і перемагати!
Читайте також: Тренажер для мозку: в Одесі відкрилася виставка Євгена Голубенка
Від світлини до світлини…. Це і розтрощені будинки, і похорон загиблого… Біль і ненависть, подвиг і життя на деокупованих територіях… Робота волонтерів і медиків. Інколи – відчай, інколи – гумор… Щось таке знайоме, щось – зовсім невідоме.
Кожна фотографія – сама історія. Історія війни, що триває 731 день та вісім років…
Фото авторки
