Усі чекають на весну, щоб насолодитися розмаїттям яскравих фарб, довгоочікуваним теплом і веселим пташиним співом. Але найбільше на неї чекають жителі сільської місцевості.
На селі весна – це не лише час пробудження природи, це початок нового господарчого року, а отже, і самого життя. У кожного господаря починаються різноманітні городні роботи: оранка, підживлення землі, вскопування, планування грядок і висадження овочів.
Для людей ця пора – справжні перегони. Варто лише якомусь одному господарю розпочати роботи на городі – і все, можна вважати, що старт даний. На ранок вже щонайменше пів вулиці засівають цибулю, часник, зелень та все, що дозволяють погодні умови. „Всі люди вже й картоплю посадили, а в нас ще кінь не валявся”, – напевне, кожний виходець з села чув щось подібне від бабусі чи матусі.
І вже за декілька тижнів городи стають чепурними, впорядкованими та розділеними на різні геометричні фігури.
У березні-квітні і сільські будинки наче оживають та починають наповнюватися новим звучанням. До кудахтання, гавкання і блеяння додається боязке мекання. Це у кіз з’явилися козенята.
Там, де я народилася і виросла, народження ягняти чи кізочки було і залишається справжнім святом. Хоча й несе з собою нові клопоти, але нове життя – це завжди нова радість, нові надії.
Ця весна благодатна — на світ з’явилися аж три козенятки. Так що сміливо крокуємо в нову весну і чекаємо великих перемог.
Фото авторки
