По всій Україні, зокрема Одесі та Херсоні, зараз позбавляються назв вулиць, площ, населених пунктів та інших топонімів, пов’язаних з росією. Але не варто забувати, що рашисти мають союзників і «співчують». На думку нашого автора Валерія Боянжу, від назв, пов’язаних з такими країнами, теж варто позбавлятися.
Що ж, і Каїн теж був братом
Будь-якому біженцю херсонцю за щастя, якщо є можливість зателефонувати комусь зі знайомих, які залишилися жити під артобстрілами рашистів, почути голос (живий, слава Богу!), поставити запитання «Ну як воно там?» і почути у відповідь «Та нічого, терпимо». Але мій недавній дзвінок херсонському колезі приніс неприємну новину: неподалік його будинку на вулиці Залаегерсег прилетіло, будинок покалічило. Приятель продовжував розповідати мені деталі прильоту, мовляв, міна, мабуть, невелика була, 82 мм, яма — всього нічого, десь метр на метр, а шибки усі пошкодило, але я майже перестав його чути. Мене раптом «перемкнуло»: млин горілий, а чому у нас у Херсоні досі є вулиця на честь угорського «міста-побратима» Залаегерсег?!
Угорщина завжди рада нагадувати Україні
І це в той час, як на сьогодні Угорщину братньою Україною країною може назвати лише той, хто вважає, що біблійний Каїн був Авелю люблячим братом! Ось уже скільки років Угорщина є уособленням українофобської політики московії? Уряд Угорщини використовує будь-яку нагоду, щоб принизити нашу країну, довести її неспроможність. Навіть якщо не вдається нашкодити, Угорщина не втрачає можливості хоча б дрібно нашкодити. Інакше ж і не назвеш недавній недопуск у літак угорської авіакомпанії українця, який добирався з Ізраїлю до Європи після лікування одноногого інваліда.
У всіх населених пунктах України зараз на повний хід йде процес перейменування топонімів (це назви, зокрема, вулиць). Як можна судити за інформацією різних ЗМІ, вже розірвані «братські» відносини з містами Росії, на вуличних табличках і духу не залишилося від назв російських міст. Сподіваюся, у вигрібну яму ми викинули вже й липове побратимство з містами захопленої «бульбенфюрером» Білорусі. То може час уже «як солдатів на вошу» подивитися і на вулиці з угорськими назвами? Зробити це потрібно максимально демократично, не в наказовому порядку, надавши право на ухвалення рішення міським громадам, що, до речі, повністю відповідає закону України. Майже на всі 100 я впевнений, що херсонці будуть за перейменування вулиці Залаегерсег і розрив так званого побратимства.
Чи може я щось пропустив, може десь повідомляли про масові демонстрації у місті Залаегерсег із вимогою негайно припинити варварські артобстріли їхнього міста-побратима Херсона?! Чи в угорському місті Сегед хтось стурбований терором щодо міста-побратима — Одеси? Не «вангуватиму», але не впевнений у бажанні одеситів перейменувати вулицю Сегедську.
Натомість упевнений, що жителі українського Ужгорода не підуть на такий крок: уже у березні 2022 року міський сайт там повідомив, що з угорського міста-побратима Ніредьгазу надійшло скількись там «гуманітарки». Що ж, Ужгород — в особливих стосунках з Угорщиною, хай там — у рамках українського законодавства! — працює «народна дипломатія». До речі, ця «народна дипломатія» в нашій ситуації — велика підмога професійної.
Остання — штука особлива: адже у нас навіть зараз дипвідносини з Росією не перервані, і в цьому є своя логіка. Не перервані вони офіційно й із російськими спільниками-сателітами — за тією ж логікою.
На чиєму боці «нейтральні» країни
Але ж пересічним українським городянам ніхто і ніщо не забороняє «смачно плюнути» у бік таких ось злісних «побратимів». І тут йдеться не лише про орбанівську Угорщину (про таких після минулої війни говорили: найкращий друг після Гітлера). Я маю на увазі, що наші міста мають так звані міста-побратими з країн, що займають так звану нейтральну позицію. Цю позицію вони зайняли на затишному дивані перед величезним екраном домашнього кінотеатру, запаслися мішком попкорну і з цікавістю спостерігають за захоплюючим «батлом» на території України — чия візьме?
Так звана совість у так званих нейтралів чиста: ну як же, як же, адже вони діляться з Україною, що спливає кров’ю. Щоправда, не ракетами і не снарядами, що іржавіють у них, таких благополучних, десятиліттями на складах. Вони діляться з нами розкладушками та подушками, миючими засобами та дитячим харчуванням, обігрівачами та аптечками.
Безперечно, перераховані вище речі зараз гостро необхідні нашій країні. Але я, думаючи про це, чомусь завжди уявляю собі густий старовинний парк десь у Зальцбурзі чи Берні (Тут мова про австрійські та швейцарські міста. Ці країни називають себе нейтральними в російсько-українській війні — ред.). Затягнувши в темряві в кущі юну дівчинку, її по-звірячому ґвалтує якийсь недолюдок, примовляючи при цьому «Нравится — не нравится, терпи, моя красавица». Повз проходить респектабельний «нейтрал». Він зупиняється, не поспішаючи дістає з портсигара товстелезну «гавану», обрізає кінчик, прикурює, випускає колечко диму і починає допомагати жертві насильства. Порадами. Мовляв, ви, люба, не ходите наступного разу так пізно парком. Потім ще одне ідеальне за формою кільце диму і ще порада: до речі, на подальше дозволю собі порекомендувати вам не носити такі короткі спідниці, які провокують до насильства цих агресивних панів. Так що, вже не зневажте, люба, але в тому, що я зараз бачу — ваша вина. Але я вам можу пообіцяти, що завтра в парламенті висловлю стурбованість щодо цього невеликого конфлікту між вами та цим джентльменом. А тепер дозвольте відкланятися… Ну що ви, що ви, за поради можете не дякувати.
Що б я ненав’язливо порадив? Панам-нейтралам — узаконити цей нейтралітет у своїх конституціях українською фразою і вишити її золотими нитками на всіх їхніх державних прапорах — щоб уже ніколи ні в кого, ні запитань не було, ні надій на допомогу: «Двоє в драку, третій — в сра. ..ку». Це відповідатиме реаліям. Нашим співгромадянам — активістам з усіх міст України — переглянути з вищевикладеного ракурсу побратимство міст та, відповідно, назви вулиць. Але остаточне рішення – лише за населенням! Тим же, хто не розуміє нинішнє значення слова ПОБРАТИМ, раджу просити роз’яснення у наших бійців на передку. Там це слово в честі.
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Читайте також:
