Святом народження нового сонця і року є Святвечір. Більшість українців цьогоріч святкують Святий вечір та Різдво 24-25 грудня. На Святвечорі головними з 12 пісних страв є кутя та узвар.
Кутя — життєдайна страва
Ще років 100 тому до родинного свята люди готувалися заздалегідь, припасаючи горіхи, мед, мак, яйця, борошно. З літа заготовляли варення, сушили фрукти, рибу, ягоди, гриби.
Перед Святвечором віруючі дотримуються суворого посту. Раніше старі люди навіть води до рота не брали, а дідусі не палили цигарок. Цього дня не можна сваритися. Вірили: якщо цей день пройде весело, то щасливо мине і весь рік.
Перші писемні згадки про кутю відносяться до княжого періоду. Проте сакрально-ритуальне значення куті зародилося ще за доби неоліту (від Х до початку III тисячоліття до нашої ери), коли формувалася духовна культура праукраїнців.
Обрядодійства довкола куті
Обрядодійства, пов’язані з кутею, засвідчує тісний зв’язок із родиною, родом і предками, котрі опікуються врожаєм. Отож кутю українці готують тричі: на Святий вечір (Багата кутя), на Василя (Щедра кутя) й у переддень Водохреща (Голодна кутя).
І чим багатша кутя, тим кращими будуть врожай і добробут у родині впродовж наступного року.
А загалом наш добробут, наша удача залежать від того, як ми шануємо звичаї та своїх предків.
Продукти, з яких готують страву, мають символічне значення: зерно (пшениця, ячмінь) є символом життя, мед — здоров’я і добробуту, мак символізує добробут у родині, а горіхи — багатство, міць та розум.
Класичний рецепт куті з пшениці
- пшениця – 1 склянка;
- вода – 3 склянки;
- мак – 1,5 склянки;
- порізані горіхи – 1,5 склянки;
- родзинки – 1,5 склянки;
- мед – 2-3 ст. ложки.
Пшеницю промиваємо і замочуємо у воді мінімум на 4 години. Потім крупу заливаємо водою і варимо на слабкому вогні до готовності.
Мак розтираємо. Подрібнюємо горіхи, а родзинки без кісточок заливаємо теплою водою на пів години. З’єднуємо в глибокій мисці пшеницю, мак, родзинки, горіхи, додаємо мед на смак, і все перемішуємо.
Якщо в хаті є узвар і кутя – буде живності до пуття
Узвар — це не просто компот з сушених фруктів, це ще й традиційний обрядовий напій українців. Його пили і п’ють як в будні, так і на свята з давніх-давен.
Наварюють цього смачного напою багато, щоб його вистачило і на другий день Різдва.
Готується узвар напрочуд просто: сушеницю з яблук, груш та сливок грамів з 200-300 декілька разів промиваємо у воді. Набираємо чистої води та ставимо помокнути 20 хвилин. Після того воду зливаємо.
У великий баняк наливаємо воду та додаємо сушениці. Ця пропорція інгредієнтів розрахована на 5 літрів води. Воду доводимо до кипіння і варимо ще приблизно 10 хвилин. Накриваємо кришкою та даємо настоятися кілька годин. Чим довше, тим більш насичений буде смак та колір.
Перед подачею пробуємо узвар та за потребою підсолоджуємо медом.
Святкова вечеря
У наш час традицій Святого вечора дотримуються більшість людей і в селах, і в містах. Основні звичаї – зустрічати свято всією родиною, з хорошими думками і побажаннями, з подарунками та частуваннями — завше живуть і шануються українським народом.
Нарешті дочекавшись першої надвечірньої зорі, всі сідали до столу, на якому разом із кутею мають бути 12 пісних страв, тому й Багата кутя. Це кутя, узвар, риба смажена або залита, пиріжки з різною начинкою, пампушки (пателники, млинці), капуста смажена, голубці, вареники, бараболяники (картопляні млинці), кисіль. Після риби подавали борщ із вушками. Далі — пироги з капустою і грибами, варену білу квасолю, горох тощо.
Святу вечерю починали і закінчували кутею. Після вечері залишали кутю і ложки на столі, щоб і предки почастувалися.
Дива на святвечір
- Зірниця могла прикликати дівчині судженого;
- У стайні «розмовляла» між собою худоба;
- Ложка «куті Насті» могла накликати рої на пасіку, задобрити мороз;
- Дідух і зоряне небо обіцяли гарний урожай;
- Дівчата дізнавалися ім’я нареченого, бачили його в дзеркалі.
- Мати казала донькам: послухайте-но, дівчата, в яку сторону заміж підете. Доньки виходили, слухали – з якого боку гавкали пси, звідти й судженого виглядати.
Народні примовки
Мудрий український народ завжди уважно слідкував за природними явищами і тваринами на Різдво. Так виникло безліч різдвяних примовок, приказок та прислів’їв:
- На Різдво мете снігами, буде осінь з пирогами.
- На Святвечір і худобина людську мову розуміє.
- Як дзвіночки задзвонили — скупі двері зачинили.
- Несу кутю на покуття, на зелене сіно, щоби бджоли сіли!
- Як в хаті є узвар і кутя, то буде живності до пуття.
Народні прикмети
- Скільки на Святвечір висіялося на небі зірок, так уродить восени горох.
- Кутею обсипають вулики, щоб добре перезимували бджоли.
- Перед Святвечором тричі стукають обухом сокири по стовбуру дерева, що перестало родити, грозячи зрубати його. Дерево родить на наступний рік.
- Не можна не принести вечері перед Різдвом хрещеним батькові-матері, бо ніхто ніколи в куми не візьме.
- Як дитина на Святвечір пчихне, то її неодмінно обдаровують, вважають, що це принесе родині добробут.
- Як в хату на Різдво зайде першою молодичка, то корова приведе теличку, а як молодик, то в господі буде бик.
- Як на Різдво відлига — ячмінну кашу лигай.
- Який день на Різдво, такий і на Петра.
Що не можна робити на Різдво
- Одягати старий або брудний одяг.
- Працювати по дому.
- Лаятися і сваритися.
- Відмовляти в допомозі.
- Полювати і рибалити.
