Тетяна Тузюк — вчителька гімназії з Подільського району – одна з переможців вікторини «Знаєш рідний край – подарунок тримай!», запровадженої редакцією нашої газети. Мені було цікаво познайомитися з вчителькою, яка у час високих технологій має бажання розгадувати вікторини й читати газети.
Як з’ясувалося при зустрічі, вчителька іноземної літератури та українознавства полюбляє розгадувати всілякі ребуси, головоломки і дуже багато читає.
А часопис «Одеське життя» Тетяна полюбила давно, вже й не пам’ятає точної дати. Але те, що у 2014-му вже з цікавістю гортала його шпальти, це точно. Газету раніше купувала на пошті. Тепер вона приходить до неї додому за підпискою.
– Завжди «Одеське життя» було цікаве мені. Я дивувалась винахідливості тем, їх осмисленню. І появою регіональних сторінок «Поділля», «Межиріччя», «Придунав’я», «Буджак» не просто приємно здивували. Я розцінюю це як один із вдалих редакційних проектів, який робить газету ближчою до нас, читачів. Тут і традиції, цікаві розповіді про наших земляків, про повернення до власних джерел, поціновування своєї мови і вивищення українського духу. Я навіть дещо зачитую або розповідаю своїм учням. А чого варта вікторина із запитаннями про наш рідний край! – захоплено ділиться враженнями Тетяна Тузюк.
Працює вчителькою і не збирається міняти професію
Вчительські літа побігли за двадцять. Чого гріха таїти, часто до школи приходили випадкові люди. Такі залишали вчительство і йшли шукати інші хліба. А Тетяна каже, що з того часу, як закінчила філологічний факультет Одеського університету імені Мечникова, працює вчителькою і не збирається міняти професію.
— Я постійно повторюю своїм учням, що насамперед треба бути Людиною — толерантною, щедрою, доброзичливою. На курсах перепідготовки вчителів, з яких я щойно повернулася, одна вчителька розповіла про учня своєї школи, котрий у дитинстві був бешкетником. Сьогодні хлопець в лавах Збройних сил України і захищає нашу Вітчизну зі зброєю в руках. Про нього – найкращі відгуки командування. Ось як буває. В шкільному пустуні може жити душа, закохана у свою землю. Вчитель має любити дітей. Тільки тоді він буде відчувати взаємність, а дитина — свою потрібність.
Вчителька відчуває захоплення учнів іноземною літературою, те, з якою пристрастю вони занурюються в різні епохи. А от на українознавство, на її думку, дуже мало виділено годин – один урок на тиждень.
Книга чи Інтернет?
— Діти сьогодні стали мало читати, — наголошує пані Тетяна. — Вони просто розучилися це робити. Адже потреба у читанні формується з дитинства і в сім’ї. Звичайно, серед учнів є і ті, хто любить книгу.
Позитивним моментом є той факт, що Міністерство освіти і науки ввело у програму багато творів сучасних письменників – німецьких, скандинавських, польських. У їх творах переважає сучасна тематика – проблеми батьків і дітей, дружба, стосунки в школі, булінг. Може тому дітям цікаво їх вивчати, а нам – викладати.
Хобі – це світло душі
Тетяна має ще безліч захоплень. Це в’язання гачком та спицями, вирощування квітів, догляд за садом. Вона переконана, що хобі допомагає ясніше мислити і сприяє розвитку творчих здібностей.
– Так хочеться, щоб нарешті настав мир в нашій країні – єдине, про що мріють всі українці. Учні думають, що вчитель знає все, і коли під час повітряної тривоги ми знаходимося в укритті, вони з надією запитують мене: «Коли ж настане перемога?», — каже Тетяна Тузюк. — А я не знаю, але так хочу, щоб це вже сталося!
Читайте також:
