Добігла зима екватора, а ми, здається, й не помітили, як швидко це сталось. На вулицях міста — «погодний аншлаг»: десь сніг білий-білий, десь — брудний, а десь вже потанув, наче його й не було. Десь — відлига, десь — зовсім сухо.
Здається, ніхто не поспішає прощатися зі святково-зимовим вбранням. От і головна ялинка міста все ще красується на Дерибасівській, а вхід до Літнього театру Міського саду взагалі тільки нещодавно перетворився на казку.
А от комунальникам клопіт з цією погодою. Люди з лопатами та мітлами — звичайна картинка на одеських вулицях.
Тут не пройти: слизько, тут — велика калюжа. А десь — наче весна у повну силу: немов нагадує: скільки тої зими!..
А скільки усього «не зимового» на вулицях! Он деякі дерева так і не скинули з себе осіннє листя, а там сонце таке, що (як влітку) очі сліпить!
Дива і краса по-одеськи: танцівниця у синьому (влітку була у червоному) легкому вбранні на вулиці Гоголя «контрастує» з ялинкою у зимовому вбранні, а поруч на зелених кущах ще тримається лід…
Вдень — відлига, вночі — мороз, а десь щось вічнозелене притягує погляд.
Старі будинки у центрі міста теж здаються наче казковими декораціями: подивишся вгору — наче ніякої зими, а з даху — краплі за краплями.
І так увесь світловий день, поки зима з настанням сутінків не почне «прокидатися» та й заправляти балом, понижуючи температуру.
Господиня зима немов нагадує: так, добігла я до середини, але ж не треба поспішати. Я, може, і снігу вам ще додам, і морозу, і ожеледі. Бо ж я зараз паную-хазяйную у природі…
Фото: Марія Котова
