Ключові моменти:
- У громадах працюють як безкоштовні, так і платні ставки
- Найдорожча риболовля коштує 1100 гривень
- Частина водойм потерпає від посухи й неконтрольованого водозабору
- Для окремих прикордонних маршрутів потрібні спеціальні дозволи
Щоб з’ясувати, де на півдні Одещини сьогодні справді можна добре порибалити, журналістка «Одеського життя» Юлія Валієва об’їхала водойми Бессарабської та Буджацької громад, поспілкувалася з орендарями ставків, місцевою адміністрацією, місцевими рибалками та фермерами. Вона зібрала актуальні ціни, правила риболовлі й дізналася, чому одні водойми залишаються популярними, а інші поступово міліють.
Сітки – не кидати, малих – відпускати
На околиці селища Бессарабське є два ставки. Першим опікується товариство місцевих любителів риболовлі. Його члени займаються зарибленням, очищенням берегів, благоустроєм та боротьбою з браконьєрством. Вступний внесок становить тисячу гривень, щорічний збір – триста гривень.
Дмитро Кіосе, керівник товариства, розказав, що повесні рибалки обкосили береги, підгодували рибу, зробили додаткові мостики та встановили ще одну альтанку.
– У цьому році за рибальство грошей не беремо взагалі. Але є вимоги: головна – не рибалити сітками. Спінінги, донки – без проблем. Коропа і білого амура вагою до одного кілограма треба відпускати, товстолоба можна забрати, якщо він понад два з половиною кіло. Норма улову – п’ять кілограмів плюс трофей (велика риба), не рахуючи карася. На ставку чергують наші рибалки і слідкують, щоб ці правила не порушувалися, – розповів Дмитро Кіосе.
У тиші тут не порибалиш
Метрів через двісті від цього є ще один невеличкий ставок. Риболовлі на ньому немає, зате за невеликі гроші можна просто відпочити біля водойми. Тут обладнали місця для відпочинку зі столиками, лавками, мангалами, триногами для казанів тощо.
Проте для завзятих рибалок, які люблять усамітнитися, ставки Бессарабського не варіант – влітку вони популярні серед місцевих. І хоча для цього обладнано лише правий берег, тим, хто звик до тиші, тут буде некомфортно.
Три ставки, і всі – безкоштовні
Виїздимо з Бессарабського в напрямку села Малоярославове – це шість кілометрів від селища, і тут є аж три водойми.
Ними опікуються троє фермерів. Причому вони їх не орендують, а саме доглядають, облаштовують, запускають малька. На всіх трьох рибалка безкоштовна – спіймати можна коропа, білого амура, карася.
– Господарської діяльності на ставках не веду, лише наглядаю, щоб люди не кидали сітки. Тому періодично заїжджаю, перевіряю. Рибу тут може ловити будь-хто безкоштовно, – каже фермер Михайло Пепеляшко.
На прикордонні – за гроші
Завзятим рибалкам Бессарабської громади, готовим заплатити за своє хобі, треба їхати на ставок у село Вільне. Водойма перебуває в оренді у Леоніда Чербаджи.
– Через стан здоров’я я відійшов від справ, більше переймається ставком син Олексій. Ставок добре зариблений, отже і рибалка є – короп, білий амур, товстолоб, плотва, окунь, карась, – розповідає Леонід. – Але наш ставок знаходиться поряд із прикордонною смугою, тому протягом дня прикордонники час від часу проводять перевірку документів у відвідувачів. Вартість риболовлі – 200 гривень за день.
Десять кіло плюс трофей
У Буджацькій громаді половити рибку безкоштовно можна лише на водоймі у селі Вознесенка, але на багатий улов там сподіватися марно – здебільшого карасі. Проте можна просто відпочити з родиною. Вознесенський старостат облаштував береги, встановив альтанки, дитячий ігровий майданчик.
За півтора кілометра від Буджаку розташований ставок, який знаходиться під опікою Буджацького товариства любителів рибальства. На березі є альтанки, містки для рибалок, а водяться в ньому короп, окунь, білий амур, карась і товстолоб.
Члени товариства зариблюють ставок, підкормлюють рибу, роблять аналіз води, очистку, облаштовують місця для відпочинку, озеленяють територію тощо. Вступний внесок становить дві тисячі гривень, але приймають тільки місцевих. Зате рибалити можуть усі, вартість – 300 гривень. Норма вилову – десять кілограмів плюс трофей. Усе, що спіймали вагою до кілограма, треба відпустити (крім карася та окуня).
Також у Буджацькій громаді за гроші можна порибалити на території етнографічно-туристичного комплексу «Фрумушика-Нова». Для тих, хто приїздить сюди на відпочинок, рибалка безкоштовна, а хто хоче тільки порибалити – має викласти 1100 гривень.
Поза зоною досяжності
До війни добра рибалка була на Стурдзенському ставку, частина якого знаходиться в Буджацькій громаді у селі Червоне. Ставок розташований на самому кордоні з Молдовою, точніше, кордон проходить просто по його водному дзеркалу. Колись у молдавському селі Українка, що по той бік водойми, працював рибгосп-мільйонер. Як розповідають старожили, рибу тут можна було ловити руками. Це рибне господарство працює і тепер, але вже не з такою потужністю.
А ось з боку Червоного рибальство через війну опинилося поза зоною досяжності, адже перед водоймищем вирили великий прикордонний рів, і прохід туди заблоковано.
Порибалити не вдасться – воду викачали
Цієї весни завдяки дощам наповнився Ламбрівський ставок. Радість місцевих була недовгою, бо під час обприскування полів аграрії викачали звідти сотні кубометрів води, і він знов обмілів.
Взагалі місцеві ставки дуже часто потерпають не тільки від посухи, а й від порушень правил водокористування сільгосппідприємствами. За останні роки обміліли дві водойми: поряд із Виноградівкою у Бессарабській громаді та у Підгірному Буджацької громади.
Як воно, господарювати на водоймі, розповів орендар Миколаївського ставка Станіслав Тишко.
– Орендувати ставок – справа невдячна. Я взяв його в оренду через аукціон, орендна плата за рік становить п’ятсот тисяч гривень. Вклав мільйон гривень, щоб розчистити русло річки Чилігідер, джерелами якої живиться ставок. Запустив малька товстолоба, білого амура, коропа, добре підкормив. Минулого року на водоймі навіть провели благодійний рибальський турнір – у Буджацькій громаді він традиційно проводиться до Дня рибалки. Зібрані турнірні внески – 500 гривень з команди (дві особи) – передав на потреби ЗСУ. Риболовля тоді видалася дуже вдалою. Але чомусь люди не цінують те, що мають. Нещодавно був на ставку, і серце крається: знову мало води. Все тому, що місцеві перекривають русло річки стихійними смітниками і качають воду, поливають городи. Боротися з цим явищем складно. Отже цьогоріч на ставку риболовлі немає.
Видри рибу з’їли і людям не залишили
В орендаря водойми, що розташована поряд із селом Миколаївка, Івана Топчу інша проблема. Йому вдалося розвести велику рибу – товстолоба, коропа, білого амура, а торік він навіть виростив у басейні і запустив красеня осетра. І раптом біда – взимку в ставку з’явилися річкові видри і поїли багато риби.
– Увесь сніг на льоду ставка був червоним від крові, – каже Іван. – Спочатку руки опустилися, але згодом я знов запустив малька. Отже риболовлі зараз немає, проте можна добре відпочити.
Для відпочинку є альтанки, навіть посеред ставка, катамарани, облаштований пляж, спортивні майданчики, місця для пікніка. Є й невеличка крамниця. І хоча порибалити цьогоріч тут не вдасться, зате ви можете привезти рибу із собою і попросити Івана Топчу приготувати його фірмову юшку – вона неймовірно смачна.
Рибальські прикмети на Одещини: поцілуй і відпусти
- Зібрався на риболовлю – не бери з собою приготовлену рибу, навіть консерви, бо улову не буде.
- Щоб улов був гарний, першу спійману рибу треба поцілувати і відпустити.
- До закінчення риболовлі не рахувати спійману рибу, бо вдачі не буде.
- Перед риболовлею не бритися – це може відлякати удачу.
- Перш ніж почати рибалити, треба плеснути у воду трішки горілки, щоб задобрити водойму.
- Похмура погода або невеликий дощ – краща риболовля.
- Якщо випадково забув тару для риби, улов буде багатим.
- Якщо дорогою на риболовлю першою зустрів жінку – улову не буде.
Важливо: Якщо ви зібралися на рибалку з Одеси
Якщо ви зібралися на рибалку з Одеси до колишньої Тарутинщини, вам доведеться проїхати через прикордонний пункт пропуску «Паланка». Тим, хто не має місцевої реєстрації, потрібно отримати дозвіл на перетин пункту пропуску у 25-му Білгород-Дністровському прикордонному загоні (стосується тільки чоловіків).
Відстань з Одеси
- до селища Бессарабське – 200 км,
- до села Малоярославове – 206 км,
- до села Вільне – 225 км,
- до селища Буджак – 220 км,
- до комплексу Фрумушика Нова – 180 км.
Раніше ми розповідали про озеро з лебедями, порожні хати і трьох учнів у школі в селі Вознесенка на Одещині.
Читайте також про село Ярославове, яке має сім назв, три озера і церкву з «дикуна».
