До них вже майже звикли, бо з’явились усі ці «мега» не вчора. Вони зазвичай, як довелося якось почути, «надувні, помахують руками і посміхаються». Не завжди помахують, а от що їх усіх об’єднує, то це розмір. Ви вже здогадались? Мова йде про отих рекламних мега-чоловічків.
«Закликальники», «рукомахи» тощо
Зустрічаються ці «штучки» усюди. Вони звуться «закликальники», «рукомахами», «чоловічками, що махають». А от якщо зовсім серйозно, то це «надувні пневмофігури», хоча, як виявляється, не усіх їх надувають. І не всі вони розмахують руками, зазиваючи потенційних клієнтів магазинів, кав’ярень, перукарень чи якихось інших закладів за наданням послуг…
І все ж це, перш за все, надувна реклама. І як сказала моя подруга, яка чомусь їх побоюється, «уся реклама взагалі надувна, бо завжди обдурює, а ці рукомахи на вулицях – це ж жах!».
Ну така в неї точка зору.
Мега-чоловічки: як вони вам?
Інші сприймають мега-закликальників зовсім по-іншому, навіть називають їх «не зовсім звичними вуличними артоб’єктами», що сповнені оптимізму. Чи просто – прикольними.
Ну це – як кому. В мене вони викликають посмішку, хоча й не всі вони сповнені оптимізму. Деякі здаються чи то мрійниками, чи то філософами.
А от свої одеські улюбленці в мене вже є. Хоча, тільки-но, бува, звикнеш до того чи іншого мега-закликальника, а він вже чи то «здувся», чи просто «переїхав» працювати рекламою в зовсім іншому місці.
Ось невеличка «палітра» різних мега-рекламних чоловічків (чи то вуличних артоб’єктів?).
І як вони вам?
Фото авторки
