Ключові моменти:
- 14 лютого болгарська громада півдня Одещини відзначає свято Трифона Зарізана — початок нового виноградарського сезону
- У селі Залізничне щороку обирають «Царя» — найкращого винороба, який очолює обряд
- Роль Трифона понад десять років виконує знавець традицій Сергій Драганюк
- У селі створено етнографічний музей «Бащина къща», що зберігає спадщину болгарських переселенців
Редакція «Одеського життя» не вперше досліджує традиції болгарської громади Придунав’я. Минулого літа журналісти видання відвідали село Залізничне Болградського району, де на власні очі побачили підготовку до святкування Трифона Зарізана та поспілкувалися з носіями традиції
Ми поговорили з організаторами свята, представниками місцевого Будинку культури та засновником етнографічного музею. Усі обряди та історичні факти є справжнімі та підтверджуються мешканцями громад Бессарабії та церковним джерелам про святого мученика Трифона.
Свято Трифона Зарізана є частиною нематеріальної культурної спадщини болгарських переселенців, які заснували колонії в Бессарабії у XVIII–XIX століттях. Саме тут традиція не лише збереглася, а й набула сучасного звучання як туристичний та культурний магніт регіону.
Свято, коли кращий винороб стає Царем
Трифон Зарізан – це стародавнє болгарське свято виноградарів та садівників, яке відзначають 14 лютого, знаменуючи початок нового сезону. Цього дня в балканських країнах – Болгарії, Сербії, Північній Македонії, а також на півдні Одещини вперше символічно обрізають виноградні лози.
І, звичайно ж, нащадки болгарських колоністів, які мешкають в селах півдня Одещини, обирають «Царя».
Головний обряд – символічна обрізка лози, яку освячують, поливаючи вином.
Посада «Царя» щороку зазвичай переходить – ним стає найшанованіший у селі виноградар та винороб. Саме його голову прикрашають вінком із лози.
Після обряду в полі він запрошує всіх учасників свята в гості. Прямо у дворі накриваються столи, і господар пригощає односельців найкращими зразками вина та стравами.
Не актор, а жива традиція
А ось у селі Залізничне Болградського району є майже професійний Трифон Зарізан: уже десять років поспіль його роль виконує знавець історії та обрядів Сергій Драганюк.
Ми познайомилися з ним минулого літа, коли розповідали читачам «Одеського життя» про те, як у Болградському районі розвивають місцевий туризм, використовуючи як магніт національні свята.
Тоді ми відвідали село Залізничне, яке, можна сказати, стало резиденцією Трифона Зарізана. Щороку сюди приїжджають туристи, щоби побачити унікальне свято та взяти в ньому участь.
– Я дуже пишаюся, що виконую роль Трифона Зарізана, – казав нам Сергій Драганюк. – У мене є національний костюм, а до нього торба. 14 лютого, коли чоловіки збираються на обрізку винограду, жінки обов’язково кладуть у торби свіжоспечений хліб, вино і проводжають в поле, але лише до кінця села – за село вони не мають права йти.
Сергій знає усі тонкощі національних обрядів. Туристам настільки цікаво, що вони засипають його питаннями.
– В нашого Трифона всі просто закохуються! – сміється директорка Залізничненського Будинку культури Галина Бірюкова. – Сергій веселий, комунікабельний, чудово знає історію, традиції, обряди, національну кухню.
Із сараїв і горищ – у музей
За допомогою односельців Сергій Драганюк створив у Залізничному унікальний етнографічний музей «Бащина къща» (батьківська хата).
– Я завжди зберігав усе, що могло мати історичну цінність або нагадувало про життя наших предків, – розповів пан Сергій. – Мені було прикро, коли люди хотіли, як сміття, викинути такі цінні предмети, не усвідомлюючи їхнього значення. Я почав збирати старовинні речі. Щось мені приносили люди, а деякі експонати я сам знаходив, відвідуючи домівки односельців – мене пускали до сараїв, комор, на горища. Із часом у мене зібралася велика кількість експонатів. Спочатку ми зробили експозицію в сільській школі, але незабаром стало замало місця – вирішили створити музей у Будинку культури.
Сергій із задоволенням провів для нас екскурсію. Кожний експонат його устами розповідав про свою історію.
Особлива гордість очільника музею – ткацький верстат, якому понад двісті років. Незважаючи на вік, він ще працює: Сергій особисто продемонстрував, як прабабусі ткали килими, вовняні пояси тощо.
– Наш музей приймав туристів не лише з України, а й із-за кордону, – розказав пан Сергій.
А найбільше задоволення він відчуває, коли до музею прибігають діти. Граючись, розглядаючи і тримаючи у руках старовинні речі, вони задають багато питань. Пан Сергій радіє – саме так наступне покоління дізнається про життя своїх пращурів.
Восени минулого року Сергій та його однодумці оновили та розширили етнографічний музей.
Хто з вождя зняв костюм і вручив ножиці?
Крім справжнього Трифона, у селі можна побачити незвичайне явище – перетворення пам’ятника «вождя пролетаріату» на скульптуру, яка відображає збірний образ болгарських переселенців, що заснували колонії в Бессарабії у XVIII – XIX століттях.
Рішення про таке незвичайне перетворення у процесі декомунізації було прийнято на загальних зборах мешканців села Залізничне десять років тому.
Майстер – чоловік із сусіднього села – «зняв» зі скульптури костюм та «надягнув» традиційний одяг болгарських колоністів. «Взув» її в традиційні постоли й обмотки, а поряд поставив кошик з виноградом. У руках колишнього «вождя» – ножиці для обрізки винограду і виноградна лоза. Також майстер додав густі вуса – і ось вам чи то болгарський колоніст, чи то сам святий Трифон Зарізан, що завітав із сивої давнини.
Як Трифон став аграрним супергероєм
Відомо, що святий мученик Трифон народився в одній з областей Малої Азії – Фригії. Він мав силу виганяти бісів і зцілювати різні хвороби.
Коли на царський престол вступив імператор Децій (249-251), жорстокий гонитель християн, було донесено, що Трифон проповідує віру в Христа і багатьох приводить до Хрещення. Трифон був схоплений, його піддали жорстоким катуванням і у 250 році в місті Нікеї засудили на страту.
А от назва «Зарізан» пов’язана з легендами. За однією версією, Трифон, що обрізав виноград, став потішатись над Богородицею, яка йшла до церкви. Кара була миттєва – він сам собі порізав носа. За іншою версією – це сталося тому, що Трифон у цей день був напідпитку.
Святого мученика Трифона вважають покровителем виноробства, захисником від шкідників, комах, мишей, звертаються до нього з молитвами про хороший урожай. Тобто для землеробів святий Трифон, якщо казати сучасною мовою, – аграрний супергерой.
Народні прикмети
- Якщо 14 лютого на небі з’явиться багато зірок, то зима ще довго триватиме й весна буде пізня.
- На Трифона заговорюють від мишей, щоб не псували скирти з хлібом.
Читайте також:
- Трифон Зарізан: на Одещині відсвяткували болгарський День вина (фоторепортаж)
- Чому до відомого ізмаїльського художника прийшли «трифоновці»?
- На Одещині сьогодні відзначають Трифон Зарезан: що це за свято
