Хореографічний колектив «Адамант» з Рені
Замовляйте передплату друкованих медіа онлайн

У 2023 році ми вже розповідали про Вікторію Гончарову, яка на початку великої війни переїхала з Миколаївської області до Рені та зібрала в Центрі культури та дозвілля невелику групу жінок елегантного віку – для занять циганськими танцями. З того часу колектив збільшився більш ніж удвічі та додав до свого репертуару українські народні та латиноамериканські танці – танго, самбу, румбу. Навіть довелося змінити назву колективу: замість ромського «Ягарі» (вогонь) з’явився «Адамант» – діамант.

Спочатку навчали ноги

Переселенка з Миколаївської області Вікторія Гончарова.
Вікторія Гончарова

Коли на дошці оголошень біля Ренійського Центру культури Вікторія Гончарова розмістила оголошення про набір до нового хореографічного колективу, вона не вказала вікових обмежень – була впевнена, що прийдуть молоді дівчата. Але першою на порозі з’явилася Ірина Дєргачова: «А пенсіонерок приймаєте?».

Як можна було відмовити жінці, у якої, судячи з іскорок в очах, фламенко вже був у крові?

Спочатку перед дзеркалами репетирували двоє:

– Руки тримаємо невисоко, розкриваємо в сторони. Одночасно з присіданням на лівій нозі праву відводимо в бік, злегка відділивши носок від підлоги. Руками, вільно зігнутими, проводимо вперед.

– Ой, я рухаюся, як регулювальник на перехресті! – сміялася спітніла літня учениця. – Давайте спочатку навчимо мої ноги, а потім до них додамо руки.

Читайте також: Як художниця з Кодимщини створює картини з насіння, кави та камінців

Революція у самодіяльності міста

Незабаром до першопрохідців приєдналася пенсіонерка Галина Карастаматі. Вона, головний бухгалтер газового господарства, все життя зосереджено корпіла над цифрами і водночас мріяла: ось вийду на пенсію – житиму у своє задоволення. Перше, що придумала, – велосипедні прогулянки: крутиш педалі, вітер в обличчя. Якось Галина проїжджала повз Центр культури та дозвілля і пригальмувала перед дошкою оголошень: «О, танці? Та це ж мрія всього життя!».

Незабаром до цього вихору енергії підтягнулися й інші жінки елегантного віку. Пошили собі яскраві костюми зі спідницями у три сонця – і пішли прикрашати циганськими танцями усі фестивалі та ярмарки: справжній вогонь!

Сміливі пані на чолі з Вікторією Гончаровою справили революцію у художній самодіяльності, адже у місті Рені вже років сорок не було дорослих танцювальних колективів, хореографією займаються лише діти.

Виявилося, що хореографія – це таємна мрія багатьох жінок, які у житті ніколи не займались танцями. За невеликий проміжок часу колектив «Ягарі» збільшився вдвічі.

Колектив «Ягарі» з Рені
Хореографічний колектив «Адамант» завжди виглядає яскраво

Тепер Вікторія репетирує з двома групами – першим складом та новим. Доводиться проводити додаткові репетиції з новачками, щоб вивчили весь репертуар.

– Наш колектив тільки поповнюється, не було такого, щоб хтось перестав ходити на репетиції, – розповідає Вікторія. – Єдина причина виходу – якщо комусь треба виїхати з Рені за сімейними обставинами.

Пенсія – як початок нової кар’єри

Вікторія Гончарова, крім занять з енергійними пані, відповідає у Ренійському Центрі культури та дозвілля за основні види діяльності, тобто всю творчу частину. Був період, коли Центр залишився без завідувача та завгоспу – і все лягло на плечі Вікторії. Вона крутилася як білка в колесі – репетиції, концерти, фестивалі, а у перервах ще й лампочку поміняти, костюми погладити.

Ще на тему: Шелехівські «Кумоньки»: про артистів з Одещини, котрі стали сім’єю

Галина Карастаматі, одна з пенсіонерок ансамблю «Ягарі», спостерігала цю картину зі сторони. Бачила, що Вікторії ніколи навіть словом перекинутися. І пані Галина вирішила застосувати головну перевагу виходу на пенсію: «У мене часу навалом, а ви тут розриваєтеся. Давайте я хоча б завгоспом тимчасово попрацюю, вам буде легше», – запропонувала вона Вікторії.

Але коли керівництво відділу культури побачило резюме та диплом Галини, одразу прийшло інше рішення. Замість посади «принеси-подай» Галині запропонували крісло завідувачки Ренійським Центром культури та дозвілля.

Отже, якщо ви вийшли на пенсію і вирішили зайнятися танцями для душі, будьте обережні – можете випадково стати директором! Виявляється, пенсія – це не кінець кар’єри, а початок нового життя, де можна і на сцені танцювати, і керувати закладом культури.

До речі, про керівництво. Коли Галина зайнялася наведенням порядку в укритті, виявила багато речей, які захаращували простір. Незабаром металеві прути, що лежали без діла, перетворилися на стоянку для велосипедів. Нею тепер користуються і вихованці спортшколи, яка знаходиться по сусідству, адже багато хто приїжджає на тренування на велосипедах. Знайшлося застосування навіть частинам манекенів – з них вирішили зробити артоб’єкт. Так біля Центру культури з’явилися оригінальні підставки для квітів.

Різноманіття, що надихає

– Наш колектив запрошують на багато фестивалів, свят, концерти, – розповідає Вікторія Гончарова. – Але наш репертуар – циганські танці – не завжди доречий. Так, ми стаємо окрасою кожного ярмарку, а от у деякі тематичні концерти не вписуємось – прикро. Тому ми вирішили зробити постановки українських народних танців, у яких будуть задіяні одразу дві групи – перший склад та новий. Також ми зайнялися латиноамериканськими танцями.

Репетиція латиноамериканського танцю
Репетиція латиноамериканського танцю

Таке різноманіття нас надихає ще більше. Так, ми не претендуємо на високий професійний рівень – ми лише цікаво та з користю проводимо час. Танці – це корисні фізичні навантаження та позитивні емоції. А ще нас тішить те, що ми урізноманітнили культурне життя нашої Ренійської громади, знаємо, що люди чекають нашого виходу на сцену.

Два прогони – і рожеві щічки

Розширення репертуару потребує нових костюмів. На правах «ромів» – позолотіть ручку – якісь кошти залучили на ярмарках. Власним коштом купили бальні туфлі, підібрали сукні. Ось справді, хто хоче щось робити, шукає можливості.

Творчий процес не зупиняє навіть проблемне опалення Центру культури, коли у танцюристів йде пара з рота.

– Взимку ми якраз розпочали постановку українського народного танцю і вибрали дуже динамічний: два прогони – і всі вже з рожевими щічками, – сміється Вікторія.

Колектив збирає в окрему папку дипломи та грамоти – за участь у фестивалях, ярмарках, конкурсах. «Адамант» поставив собі за мету отримати звання «народний».

Це для нас – чудові ліки

Танцевальный коллектив из Рени
Після репетиції настрій завжди піднесений

18 травня відзначається Всеукраїнський день працівників культури. Для п’ятнадцяти мешканок міста Рені, котрі раніше не мали жодного стосунку до діяльності закладів культури, цей день став майже професійним святом.

– Ми дуже вдячні Вікторії Гончаровій, яка на початку великої війни приїхала до нашого міста, сама не розгубилась, а ще й зібрала такий колектив, – каже Галина Карастаматі. – У роки такої страшної війни, коли багато людей страждають від депресії, ми знайшли для себе чудові ліки: ми спілкуємось, живемо цікавим творчим життям і почуваємо себе молодими.

Ви також можете дізнатися: «Церенкуца» та Мерцішор: як молдавська культура живе на Одещині.

Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі