Ключові моменти:
- Це перша пілотована місія до Місяця з 1972 року, коли завершилася програма Apollo.
- Під час обльоту зворотного боку Місяця астронавти провели 40 хвилин без радіовидимості із Землею.
- Екіпаж помітив на поверхні Місяця коричневі та зеленуваті відтінки, а також свіжі кратери від метеоритів.
Місія Artemis II: перші знімки поверхні Місяця
Четверо астронавтів — Рід Вайсман, Віктор Гловер, Крістіна Кох та Джеремі Гансен — здійснюють десятиденну подорож навколо Місяця на кораблі Orion.
Перебуваючи на відстані понад 406 тисяч кілометрів від Землі, екіпаж на 40 хвилин повністю втратив зв’язок із центром управління, знаходячись у зоні радіоневидимості за супутником, повідомляють CNN та NBC News. У цей момент вони стали свідками рідкісного явища, що нагадує кадри 58-річної давнини: Земля буквально «сідала» за місячний горизонт, як це бачили астронавти «Аполлона-8» у 1968 році.
Протягом семи годин астронавти детально фотографували поверхню Місяця, зокрема його зворотний бік, який неможливо побачити з Землі.
Читайте також: Серед Одеси випустили десятки кажанів: хто і навіщо це зробив (фоторепортаж)
Сучасні технології дозволили отримати чіткі знімки, які разюче відрізняються від перших зернистих кадрів радянського апарата «Луна-3», зроблених у 1959 році.
Місія Artemis II: чому цей політ важливий для людства
Artemis II — це другий етап амбітної космічної програми, але саме він стане переломним. Головна відмінність від попереднього запуску полягає в тому, що на борту корабля Orion вперше перебувають люди. Астронавти вирушили в подорож до Місяця, тестуючи системи життєзабезпечення та маневрові можливості судна в реальних умовах далекого космосу.
Цей політ фактично розриває довгу дистанцію в освоєнні космосу, що тривала з 1972 року. Тоді місія Apollo 17 залишила місячну поверхню, і відтоді жоден представник людства не виходив за межі низької навколоземної орбіти.
Хоча висадка на поверхню в межах цієї місії не передбачена, «Артеміда-2» стала найважливішим кроком до повернення людини на Місяць. Дослідники NASA впевнені, що отримані дані допоможуть краще зрозуміти процеси формування не лише супутника Землі, а й усієї Сонячної системи.
