В Одесі майже завжди так: кінець лютого прикидається навесні «на повну». Це особливо відчувається в парку, де всі прикмети весни наче згущуються і манять. Ще б пак: тут – весняна квітка пробивається, тут – людина на ходу знімає з себе зимову куртку: на сонечку вже спекотно.
Чистота просто неймовірна, парк такий доглянутий і затишний, що, здається, все спокійно: кафешки працюють, люди з дітьми гуляють. Милі пси – в модних шатах: господарі поки не поспішають роздягнути улюблених вихованців.
Повз проїжджають велосипедисти, дитячі майданчики сповнені дітлахів, люди із задоволенням сідають на лавки: вже не холодно, можна й сидячи дихати повітрям.
Законсервовані фонтани підказують, що вже зовсім скоро збираються працювати, знову ж таки, ще шматочок позитиву подарувати. Годівниці-шпаківні в різних варіантах розвішені по всьому парку.
Білки ніби так і просять: «Сфотографуй нас, ми ж такі красуні!». Зовсім не полохливі, позують охоче.
Тим часом війна раз у раз нагадує про себе: на цій алеї – заборонено фотографувати, тут – огороджувальні стрічки з написами, що прохід заборонено. Люди, які живуть поруч, які бувають тут часто, давно «в курсі», деяким все ще доводиться пояснювати.
Протитанкові їжаки поруч зі сценою-черепашкою – ще одна прикмета нашого часу. Як і вказівники, де знаходиться найближчий бомбосховищ. Іноді десь далеко лунають характерні звуки: тривоги немає, отже, вчення.
Подумати тільки: ще рік тому всі ці звичними прикмети воєнного часу здалися б чим завгодно – сном, кадрами з фільму, зйомками. Тепер вони – наша реальність.
Читайте також:
- В дар одеситам: у парку Шевченка встановлюють казахську юрту;
- В колишньому пологовому будинку в парку Шевченка обрушилися частини покрівлі та фасаду.
Фото автора
