Одеса здавна пишалася своїми ювелірами – унікальні майстри прославили наше місто на весь світ. При цьому нерідко вони ставали героями таємничих та авантюрних історій. Про легендарне минуле, майстрів на всі руки та нові технології ювелірного мистецтва дізнавалося «Одеське життя».
Загадка спадщини Фаберже
Свого часу за кількістю ювелірів Одеса перевершувала всі міста російської імперії. Тут працювали як майстерні дрібних ремісників, так і розкішні магазини великих комерсантів.
У Пале-Роялі — уславлена ювелірка Карла фон Меля, того самого, якого обчистила Сонька Золота ручка. На Дерибасівській — «Діамантові, золоті, срібні вироби та кишенькові годинники» Менаше Пуріца, прізвище якого стало окремим загальним словом, і одеською мовою вираз «крутий пуриць» означає дуже важливого пана.
Читайте також: Як одеський ювелір Рухомовський обдурив паризький Лувр
Меморіальна дошка, встановлена біля входу до Пасажу, нагадує, що понад 100 років тому тут розміщувалася одеська філія уславленої ювелірної імперії Фаберже. А на Тираспольській працювала фабрика золотих та срібних виробів легендарної фірми.
Меморіальна дошка, встановлена біля входу до Пасажу, нагадує, що більше 100 років тому тут розміщувалася одеська філія уславленої ювелірної імперії Фаберже.
Згодом одеська філія виробила свій стиль, визначений смаками жителів півдня, — ошатний і «багатий». А місцеві майстри опанували «школу Фаберже».
Яйце “під Фаберже”, виготовлене в Одесі
У 1918 році Карл Фаберже спробував вивезти майно одеської крамниці та фабрики. Але безуспішно. Швидше за все, воно була розкрадено. Невідомо і де знаходиться легендарне яйце Фаберже, подароване одеськими ювелірами на чолі фірми. Ювелірна дрібничка була із секретом. З чуток, усередині яйця знаходився чи то пам’ятник дюку де Рішельє, чи будівля оперного театру. Якщо воно не втрачено, то сьогодні, вважають знавці, швидше за все, зберігається в сейфі одного зі швейцарських банків.
Блиск і злидні одеського ювелірного заводу
Будівля ювелірного заводу в Одесі
І під час історичних катаклізмів майстри-ювеліри в Одесі не перевелися. В 50-х роках минулого століття у місті з’явився ювелірний завод (ОЮЗ). Незабаром він увійшов до трійки найкращих подібних підприємств СРСР.
Виготовляли тут не лише ювелірку для пересічного вітчизняного споживача. На індивідуальні замовлення майстри створювали унікальні вироби для радянських зірок естради, генсека КПРС Леоніда Брежнєва та його дочки Галини, першого секретаря ЦК Володимира Щербицького. На міжнародних аукціонах трьома діамантовими обручками від одеських ювелірів обзавелася королева Англії. Надходили замовлення на ексклюзивні прикраси із США.
Читайте також: Прощавай, одеська ювелірка! Корпуси знаменитого заводу зносять
— Рівень спеціалістів був дуже високим, — згадує ювелір зі стажем Володимир. — Унікальні вироби створювали чудові ювеліри-художники Леонід Косигін, Олексій Година, Володимир Балух.
Розквіт заводу припав на 70-80-ті роки. А на початку 90-х він був приватизований і збанкрутував. 2009-го — взагалі закритий. Заборгованість із зарплати співробітникам так і не виплатили. Одесити гірко жартували: «Що золота для розрахунку з працівниками не вистачило?»
Про огранювання каменів та сріблення золота
Ювелір за роботою
Водночас наприкінці 80-х в Одесі з’явилося багато приватних ювелірів. Були серед них і фахівці високого рівня, і ті, хто займався ремонтом виробів. Попит на ювелірку був великий. Вимоги замовників – вкрай високі. Тому на той час багато ювелірів вміло робити все.
— Спочатку вигадуєш та малюєш кілька варіантів ескізів виробу — олівцем на папері, — розповідає про свою роботу Володимир. — Оскільки замовник часто не розуміє, що вийде в результаті, доводиться з ним зустрічатися і в процесі роботи. Відливаєш заготовку, тягнеш метал, лобзиком випилюєш деталі, гравіюєш, підганяєш, переробляєшш. А якщо потрібен якийсь камінь, який не можна купити (скажімо, кабашон із аметиста), сам викочував цей кабашон. Або огранювання якесь фантазійне робив.
Багато клієнтів хотіли мати унікальні вироби, особливо ті, хто збирався виїжджати з країни. Траплялися і досить ризиковані замовлення, не приховує ювелір. Одна замовниця, наприклад, попросила покрити сріблом золоту ладанку вагою грамів 15 і досить товстий ланцюг до неї. До того ж — замінити ланку із золотою пробою на срібну. Пояснила, що не може вивезти виріб за кордон. Замовлення її виконали. Але на кордоні даму з срібним золотом все ж таки затримали. Ювеліра вона здала. І довелося майстру давати пояснювати в КДБ.
