Щосуботи, за будь-якої погоди вони влаштовують пікети біля будівлі одеської мерії на Думській… Вони наполягають, що допомога нашої армії зараз, коли до завершення війни ще ох, як далеко, набагато потрібніше ремонтів, плитки та дерев – всього того, на що так люблять організовувати тендери наша влада. І саме вони закликають усіх людей не бути байдужими, адже байдужість вбиває не менше, ніж ворожі снаряди… Вони – це матері наших полеглих Захисників. З деякими з них поспілкувалась наш кореспондент.
З ресторану – на фронт
Одесит Дмитро Жовчак із позивним «Кабася» служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді і був одним із найкращих бойових парамедиків.
У мирному житті Дмитро був кухарем-універсалом і багато років пропрацював у елітному ресторані на Дерибасівській. В армії ніколи не служив, бо вважав себе пацифістом. Але через дев’ять місяців від початку повномасштабної війни пішов добровольцем захищати країну.
«Перші три дні мій син мав шок. Він добре грав у віртуальні ігри та спілкувався з росіянами, казав, що такого бути не може, що все нормально… А потім деякі друзі опинилися в окупації, хтось пішов воювати, хтось загинув…»,
– розповідає Євгенія, мама бійця.
Читайте також: «Син надає мені сили робити те, що він не встиг»: чому мама загиблого воїна виходить на акції протесту (відео)
Спочатку вона думала, що Дмитро «впіймав» повістку, але, як виявилося, це був його свідомий крок. Не вірила Євгенія й у те, що її син стане парамедиком. Але на підготовці виявилося, що Дмитро добре стріляє та швидко реагує у складних ситуаціях, також він дбав про своїх побратимів.
Дмитро Жовчак
Євгенія зізнається, що війна дуже змінила її сина. Він ніколи не розповідав їй про те, що відбувається на фронті.
«Говорив лише про буденні речі і що війна – це лотерея. Перед тим, як усе сталося, захисник зателефонував додому і сказав: «Мамульчику, кілька тижнів мене не буде на зв’язку»… Я знаю, що вони хотіли звільнити Токмак на Запоріжжі. Діма пішов не зі своїм взводом. Третього вересня йому виповнився 31 рік, а ще за чотири дні на світанку його не стало»,
– каже мама захисника.
Дмитро Жовчак загинув 7 вересня 2023 року на Запорізькому напрямку. Разом зі своєю групою він потрапив під ворожий обстріл, коли допомагав пораненим. У воїна залишилися мати, сестра та улюблений кіт Боніфацій.
«Хочу, щоб більше уваги приділяли медицині»
На пікети «Кава на Думській» Євгенія почала ходити ще коли її син був живий, оскільки ще з 2014 року почала допомагати нашим захисникам.
Вона продовжила ходити на протести і тоді, коли Дмитро вважався зниклим безвісти.
«Треба тримати себе в руках. Заради Дімки я намагаюся виглядати добре. Він парамедиком був, тож хотіла, щоб більше уваги приділяли медицині. Щоб не тільки я бігала містом і збирала мішками ліки на передову. А після того, як поховала сина, стала асоціальною. Зараз знову ходжу, бажаю, щоб чиновники всіх рівнів виділяли гроші на ліки, турнікети та безпілотники. Щоб чиїсь діти та чоловіки повернулися живими додому та народили своїх дітей. Мій Діма не залишив мені онуків, тільки свого «синочка» – котика Боніфація»,
– каже Євгенія.
Стаття на тему: Як мати героя «на щиті» домагається допомоги нашим захисникам (відео)
Жінка з сумом згадує, як дізналася про загибель сина:
«Спочатку мені зателефонували з військкомату і сказали, що Діма зник безвісти. Тільки наприкінці вересня Діму знайшли та відвезли з поля бою. Тіло сина було у жахливому стані, мене до нього так і не пустили… Дехто каже, що, можливо, це був не він. І що? Чиясь загибла дитина не має права на людське поховання?!»
Жінка пережила страшні події лише через серйозне ставлення знайомих та робітників ритуальної служби, яку знайшла сама.
«На жаль, із взводу Дмитра майже нікого не залишилося. Тому я знову почала виходити на пікет «Кава на Думській». А після обстрілів нашого міста виникає ще більше люті та бажання кричати про допомогу».
Читайте також: Мама воїна, одягнута в чорне: як знайти сили жити і боротися? (відео).
