На жаль, ми з вами мало що чули про роботу патронатних служб під час війни. Однак про такі серйозні речі сьогодні треба бути в курсі, адже понад 70% українців та їх родичі приймають участь у захисті України. Все що нам потрібно знати про патронатний супровід військових, «Одеському життю» розповіла Лана Яр — командир патронатної служби у підрозділу PTSD MED TEAM.
Всі ці роки війни Лана Яр займалася патронатом військових у в своєму розумінні. Її знання в сфері психології, нутріціології, натуропатіі та культури дозволяли бути другом, радницею та духовним наставником для багатьох захисників. Тому запрошення близької людини Дарії Кремльової (командир підрозділу PTSD MED TEAM) стати членом медичної команди, вона прийняла як покликання. Так Лана стала ідейною вдохновителькою заснування патронатної частини підрозділу.
Що таке патронатна служба?
— Чим займається патронатна служба у війську?
— Патронатна служба — це єднання людей, мета яких протягнути руку допомоги кожному військовому в питаннях здоров’я, протезування, психологічного стану, юридичних проблем, оформлення документів, реабілітації після полону. Ми не залишаємо осторонь і сім’ї військових, які переживають не найкращі часи. Якщо людина приймає учать у захисті держави, вона має право на допомогу та підтримку. Вся патронатна служба працює на основі добровольців, нам допомагають лише фонди та люди. Служба на зав’язку цілодобово в телефонному режимі та в соцмережах. Ми маємо свій штаб в Кривому Розі, волонтерів в Одесі, Дніпрі, Тернополі, Києві та інших містах. Щоб з нами зв’язатися:
- дзвоніть за номером — (097) 555-71-94;
- надсилайте листа на електрону пошту — [email protected];
- пишіть у «Телеграмі» — @MedTeamPatronat;
- заходьте на наш сайт — med-team.com.ua.
— Як проходить один день патронатної служби? Кажуть, що патронатна служба є лише в полку «Азов».
— Наші волонтери встигають в усі куточки України і займаються різними напрямами. Наприклад, останні події в Каховці перевели їх спектр дій в сторону допомоги цивільним. Щодо штабних питань, наша поява викликає інтерес у військових. Саме у штабі ми займаємося консультаціями і нескінченними презентаціями себе. Військові дуже душевно сприймають наші кроки в сторону допомоги, повторюючи: «А ми думали, що нікому не потрібні…». Це дуже болісно чути. Наразі ми не маємо великий штат, тому що ще підбираємо колектив. Дехто не витримує морально, дехто — не готовий витрачати багато часу. Якщо чесно, я не чула про сформовані патронатні служби окрім «Янголів Азову». Бачила їх дуже активну і важливу роботу через соцмережі, але наскільки розумію, їх діяльність направлена на хлопців виключно з Азову. В нас зовсім інша робота, яка торкається всіх військових. Девізом нашої служби є слоган лікарів: «Світячи іншим — згораю сам». Тому що пов’язуючи своє життя зі службою в патронатному підрозділі кожен з нас розуміє, що до нас будуть приходити з бідою, болем і розпачем. Ми разом йдемо по кроках «одужання» тілесного та душевного.
Головні проблеми військових
— З якими проблемами наразі стикаються військові та їх родичі або ви?
— Головна проблема майже всіх військових — страх як жити далі, бо війна — це окреме життя. Багато хлопців перебуваючи у відпустці рахують дні до повернення в «своє» життя. Вирішити це питання можна лише кропіткою роботою не тільки з військовими, їх рідними, але і з соціумом. На жаль, останні не готові працювати над собою, щоб впустити у свою реальність людей з іншим життям і поглядами. Нам потрібно було цьому вчитися ще вчора. Щодо інших проблем, це: загострення захворювань через тяжкі умови служби, не можливість отримати повноцінне лікування. Інші питання, на жаль, я не можу розкривати. Теми інтимні, навіть юридичні. Питання надання статусу учасника бойових дій, право на реабілітацію, отримання компенсацій теж є в цих списках.
— Найпоширеніші поранення чи проблеми зі здоров’ям, що виникли у дівчат та хлопців після фронту?
— Осколкові поранення від мінометів та ствольної артилерії найпоширеніші. Вони несуть масивну кровотечу. В нашій бойовій частині парамедиків приділяється дуже багато уваги навчанню та отриманню практичних навичок саме в питаннях зупинки кровотечі. Тому найкраща підтримка для наших захисників — це допомагати в зборах на якісні турнікети та аптечки. Щодо психологічних проблем — це травмуючі спогади подій, які можуть проявитися в будь-якому місті, навіть в магазині. Вони повторюються мимоволі і соціум дуже агресивно сприймає такі явища. Як поводитися з людиною яка пережила досвід війни, питання дуже індивідуальне, бо кожен військовий має свої травми. Щоб після війни залишитися близькою з людиною яка отримала такий складний досвід, потрібно бути з нею «поряд» під час служби. Наприклад, жінкам військових займатися волонтерством. Потрібно розуміти, що після повернення додому теми розмов та поведінка залишаться на рівні, який був на війні.
Як допомогти захисникам
— Чим ви наразі займаєтесь, та які ваші плани?
— Зараз наша команда має наполеонівські плани. Бо, я сама жінка з дуже великими амбіціями, особливо, якщо вони стосуються щастя та здоров’я військових. По-перше, зараз ми збираємо кошти на автомобіль (це зараз найголовніша ціль) та на стоматологічну станцію. Моя мрія — стоматологія на колесах, щоб у наших хлопців був повний доступ, де б вони не знаходилися, до лікування. Для цивільних ми плануємо створити безкоштовне навчання першої допомоги на базі нашого штабу в Кривому Розі. Також збираємо кошти на медичні тренажери.
— Щоб ви порадили цивільним людям робити під час війни?
— Я дуже пряма і категорична людина, тому скажу так: порадила би не забувати, що йде війна і лише загальні зусилля нам допоможуть отримати перемогу. Ми потрібні нашій землі і захисникам. Донатьте кошти в перевірені збори, приймайте фізичну участь у волонтерстві. Мені до сліз приємно бачити літніх людей, які плетуть сітки та печуть пиріжки, матусь з дітьми, які несуть зібрані колективно речі. Тільки труд та віра в перемогу можуть стати для нас опорою і не зійти з розуму. Серед нас немає черствих серцем, нам всім боляче, страшно, особливо за дітей вночі під звуки вибуху. Ми всі люди, іноді плачем, а потім беремо себе в руки і кожного ранку йдемо в штаб робити важливі для хлопців речі. Раджу кожному знайти хоч маленьку, але важливу для перемоги річ, і триматися за цей якір до кінця. Кожен з нас важливий!
Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
Читайте також:
