Україна оновила календар православних свят, і тепер ми офіційно святкуємо Різдво Христове 25 грудня. Однак для багатьох мешканців української Бессарабії це аж ніяк не щось нове і незвичне, а давня традиція.
— Цього року відбувся довгоочікуваний перехід на новоюліанський календар. Хоча насправді він повернувся до споконвічних традицій. Наші прабабусі, прадідусі завжди святкували Різдво 25 грудня. До речі, я знаю, що в нашій країні жителі багатьох молдавських, болгарських, гагаузьких сіл також завжди відзначали його 25 грудня. Наприклад, моя бабуся мешкала в Ізмаїльському районі, і там святкували Різдво Христове 25 грудня, — розповідає мешканка Білгорода-Дністровського Зорислава Кожухар.
Різдво за українськими звичаями
Сьогодні у її родині відзначають Різдво за українськими звичаями, а її мама – болгарка з Болградського району – пам’ятає і розчулено згадує своє дитинство та старовинні непорушні традиції.
— На Різдво мама завжди готувала узвар і кутю. Пам’ятаю, як ввечері по хатах ходили хлопці з бугаєм — це такий дерев’яний циліндр, обтягнутий зверху шкірою, із прикріпленим в центрі пучком конячого волосся. Музиканти зволоженими руками сіпали за волосся і було чутно такі звуки — «гу, гу, гу». Я його завжди лякалася, але ж якими гарними були хлопці — у каракулевих ковпаках, на яких обов’язково були червоні квіти. Вони співали різдвяні пісні. Зараз у нас співають тільки дівчата, а тоді співали лише хлопці. Це було дуже гарно. А я ходила на Новий рік щедрувати. Вранці мене будила мама, і відправляла щедрувати. Я ходила до бабусі, дідуся, до родичів і поверталася додому з повною торбою солодощів, дуже задоволеною. А хлопці ходили із зіркою. І, що цікаво: колядки вони виконували болгарською мовою, коли ходили із зіркою — співали румунською, а на свято Маланки — українською «Маланка ходила, Василька просила…». Розумієте? Ось така вона, наша різнобарвна Бессарабія, — захоплено розповідає мати Зорислави Валентина Опанасівна.
Різдвяний стіл
— На Різдво представники різних національностей на півдні Одещини готують кутю і узвар. М’яса не має бути. Так, багато років люди дотримуються цієї традиції. І ми також. А ще прикрашаємо святковий стіл сіном. Воно обов’язково має бути під столом і на столі, а по кутах — часник і цибуля. Це символи здоров’я. Також обов’язково має бути дідух. Це ж символ наших предків, символ добра і багатства. І, звичайно, дванадцять пісних страв. Ми запалюємо свічки, кладемо дідуха. Діти приносять калачі, ми сідаємо за стіл і обов’язково читаємо «Отче наш». Кажуть, в цей вечір душі всіх наших померлих предків також приходять до нас святкувати Святвечір. А ще після вечері не можна прибирати стіл. Все потрібно так і залишити, щоб могли пригоститися й души померлих. Коли повечеряємо, починаємо співати колядки. У нас сім’я музична. Усі вміють співати, грати. Тож переспівуємо дуже багато колядок, — розповідає музикант Михайло Нікіруй, який в серці Бессарабії популяризує традиції своєї родини із західної України.
Обрядовий хліб «роговиця»
У болгарських сім’ях на Святвечір також готують пісні страви. Головна після куті страва – «сармі» (голубці), потім «пелніні чушки» (перець фарширований пісний), «тиквенік» (листковий пиріг з гарбузом), печені боби та «ошаф» (компот із сушених фруктів, узвар). На стіл завжди ставлять тарілочку з медом, головки часнику та цибулі. Почесне місце посідає обрядовий хліб «роговиця».
«Роговиця» — це великий круглий обрядовий хліб, прикрашений зверху фігурками, що символізують стоги сіна, худобу, будинок, соху. Під час застілля його ламають так, щоб кожному дісталася частина всього цього добра. У хліб також кладуть монетку — вважається, що той, кому вона попадеться, буде найщасливішим наступного року.
Перед початком святкової трапези господар будинку кидає поліно у вогонь, примовляючи: «Скільки іскор здійметься, нехай стільки буде курчат, телят та діточок у цьому будинку!» Потім це поліно, яке болгарською називають «биднік», залишають тліти до ранку. А ще на Святвечір по хатах ходять «коледарі» (колядники). Вони співають та бажають господарям здоров’я та добробуту, отримуючи натомість частування та солодощі.
Після опівночі вже можна «розговлятися», пити вино та їсти м’ясні страви. Ранок Різдва – це вже яскравий святковий день. Усі болгари говорять один одному «Честіта Коледа» чи «Весела Коледа» та дарують подарунки. Піст уже закінчився, тож на святкові столи виставляють і скоромні страви.
Рецепти приготування традиційних пісних страв Буджаку
Спробуйте і ви, дорогі читачі, приготувати традиційні пісні страви мешканців Буджаку.
Печені боби
Інгредієнти:
- 800 г стиглої квасолі;
- 1 велика цибулина (дрібно нарізана);
- 2 великі моркви (нарізані кружальцями);
- 2 сушені гострі перці (крупно нарізаних);
- 3 консервовані помідори (дрібно нарізаних);
- 2 ч.л. сухої садової м’яти;
- 1,5 склянки борошна;
- 2 ч.л. паприки;
- 0,5 пучка петрушки;
- 0,5 ч.л. цукру;
- 6 ст.л. соняшникової олії;
- сіль за смаком.
Приготування:
Квасолю потрібно замочити на ніч у великій каструлі з водою, а вранці відварити. Варіть до повної готовності з сіллю за смаком і цукром.
На сковороді розігрійте 5-6 ст.л. олії і покладіть цибулю, моркву і дрібно нарізані стебла петрушки, посоливши їх. Тушкуйте до золотавого кольору, потім додайте м’яту і паприку. Зніміть сковороду з плити, щоб соус не пригорів, добре розмішайте, додайте ще трохи олії і підсипте борошна. Перемішайте і знов поставте на плиту. Через секунд 20 додайте помідори та воду від звареної квасолі, приблизно 600 мл. Має вийти рідка каша.
Висипте квасолю у велику керамічну миску і залийте сумішшю зі сковороди. Додайте нарізаний сушений перець і поставте запікатися в розігріту до 140 градусів духовку. Запікайте до видимої готовності страви і посипте петрушкою.
«Тиквенік» з гарбузом
Інгредієнти:
- 500-600 г сирий натертий гарбуз;
- 200 г волоських горіхів – підсмажених;
- 200 г розтопленого вершкового масла;
- 50 г вершкового масла з холодильника;
- цукор – рясно;
- кориця;
- тісто філло — 1 пакет.
Приготування:
Перемішайте натертий гарбуз з подрібненими горіхами, цукром, корицею і сміливо розкладайте на листки, змащуючи розтопленим маслом. Скрутивши у рулет кожний лист, укладайте равликом у змащену маслом форму. Коли заповните форму, зверху наріжте холодне вершкове масло. Випікайте за температури 200 градусів, поки не підрум’яниться. Коли «тиквенік» охолоне, присипте його цукровою пудрою.
Пісний перець з рисом
Інгредієнти:
- рис — 300 г;
- солодкий перець — 7 шт.;
- вода — 900 мл;
- цибуля;
- універсальна приправа – 1 ч.л.;
- суха м’ята;
- чабер – подрібнений;
- сіль;
- олія.
Приготування:
Перець очистить і вимийте. Відваріть рис і добре його промийте (приблизно 5-6 разів). Потім дрібно наріжте цибулю. На розігрітій сковороді обсмажте цибулю, додайте рис і спеції. Додайте одну частину води. Після того, як вода в сковороді закипить, виключіть плиту. Нафаршируйте перець, перекладіть його у форму для запікання і долийте решту води. Випікайте при 180°C до готовності.
Подати пісний перець з рисом можна з лютеницею (болгарська аджика).
