Ключові моменти:
- 25 лютого 1872 року надано дозвіл на встановлення пам’ятника Віктору Скаржинському в Одесі.
- 16 червня 1872 року в Міському саду відкрили бюст із білого каррарського мармуру.
- Це був третій міський пам’ятник після монументів Дюку де Рішельє та Михайлу Воронцову.
Ця публікація підготовлена на основі архівних матеріалів та історичних джерел, зокрема міських хронік і публікацій про пам’ятники Одеси. Ми звірили дати встановлення, імена та історичний контекст, аби відтворити події максимально точно. Для нас важливо не просто згадати дату, а пояснити, чому ця постать і сьогодні має значення для міста.
Цей текст – значно оновлений варіант нашої статті від 2020 року. З тієї пори вдалося з’ясувати долю бюста Скаржинського, а ще на його честь назвали узвіз у Пересипскому районі.
Як у Міському саду з’явився третій пам’ятник в Одесі
Віктор Скаржинський народився у 1788 році. Тоді ж війська Суворова взяли турецьку фортецю під Очаковом. Його батько служив у війську та був поранений у тому бою. Вважаючи народження сина символічним, дав йому ім’я Віктор — на честь перемоги.
За родинною традицією юнак навчався в морському кадетському корпусі, однак не продовжив військову кар’єру. Замість цього він обрав цивільну службу — працював у міністерстві освіти.
Коли у 1812 році розпочалася війна з Наполеоном, Скаржинський власним коштом сформував, озброїв і спорядив добровольчий ескадрон, який воював у складі російської армії.
Після завершення війни він повернувся до Одеси. Родинні маєтки Скаржинських простягалися від Вознесенська до Первомайська (зараз це Миколаївщина). Саме тут Віктор Петрович узявся реалізовувати свою амбітну ідею — створити ліси в посушливому степовому регіоні.
Він замовляв рідкісні саджанці з-за кордону та, не маючи спеціальної аграрної освіти, самостійно експериментував із ґрунтами й методами висадження. Результати виявилися вражаючими: у складних кліматичних умовах приживалися навіть екзотичні породи дерев.
Крім лісівництва, Скаржинський розвивав вівчарство, працював над виведенням нових порід коней, займався бджільництвом і закладав виноградники. Саме з його розсадників постачали саджанці для одеського ботанічного саду.
Не всі вірили в його ініціативи. Деякі місцеві поміщики відкрито насміхалися з ідеї «лісу в степу». Водночас європейські фахівці приїздили до Скаржинського, щоб перейняти досвід і ознайомитися з його практиками.
Віктор Петрович помер у 1861 році. Минуло десять років — і одесити вирішили вшанувати пам’ять людини, яка змінила уявлення про можливості південного краю. Ще через чотири місяці після офіційного дозволу — 16 червня 1872 року — в Міському саду встановили його бюст із білого каррарського мармуру. Автором скульптури став петербурзький майстер Тріскореллі.
Це був третій пам’ятник відомим діячам міста — після монументів Дюку та Воронцову. Таким чином Одеса формувала власний пантеон постатей, які вплинули на її розвиток.
На жаль, у 1930-х роках пам’ятник Скаржинському демонтували. Проте сама історія його діяльності та внеску в озеленення півдня України залишилася важливою частиною міської пам’яті.
У 2024 році одеський узвіз 8 березня було перейменовано на Віктора Скаржинського, тож ім’я видатного одесита всеж знайшло своє місце в Одеській топониміці. Докладно про це перейменування: Спуск 8 Березня в Одесі перейменували на честь ученого, пам’ятник якому був третім у місті й стояв у Міському саду.
А ось доля пам’ятника виявилася цікавою та трагічною. Цей бюст розстріляли за досить диких обставин. Яких саме, ми розповідали у матеріалі: Таємниці Одеси: «Розстрільна» доля пам’ятника Скаржинському в Міському саду.
