За 500 днів війни Херсону довелося пережити багато чого. Спочатку дев’ять місяців російської окупації, після життя біля лінії фронту з постійним обстрілом, а нещодавно екологічну катастрофу — підрив Каховської ГЕС. Як зараз живе Херсон, на прикладі особистої історії нам розповіла Юлія Гейса. Після затоплення, дівчина була однією з тих, хто подбав про рятувальників, медиків та волонтерів. Вона цілодобово готувала їжу, щоб їх нагодувати.
Початок війни
Перший вибух Чорнобаївського аеропорту — час 24 лютого о 7.00 ранку
До війни я працювала у журналістиці. Цій сфері присвятила вісім років. Ми випускали глянець у Херсоні, який читали усі. Я була менеджером з продажу, редактором, інтерв’юером. Сьогодні, на жаль, наше видання не працює. Напрямок глянцю розважальний. Колективно ухвалили рішення, що він не на часі.
Той самий день 11 листопада 2022 року. Херсонці приїхали зустрічати наших
З початку війни досі я перебуваю в рідному Херсоні. Вірити у початок війни відмовлялися, але погане передчуття було. Постійно снилися сни, де війна, як із фільму 1941 року. Чомусь 23 лютого я вирішила зібрати всі документи та важливі речі. Чесно, нічого не знала. Очевидно, просто передчуття. А 24 лютого рано-вранці, близько 5:00, нас розбудив сусід, у трубці пролунало: «Вставайте, почалося!». Чоловік схопився, відчинив вікно. Нам було чути гул важкої техніки, мерехтіло світло… «Вони йшли…». Ступор, холод тілом, почалися телефонні дзвінки від близьких. І за кілька годин почався обстріл і оборона Антонівського мосту. Зі замиранням серця розуміли, що цей день настав. Вирішили перечекати будинки у підвалі, з надією, «зараз ще німого, наші їх відженуть». На жаль! Підвальне життя тривало 9 діб, а окупація – 9 місяців.
Життя в окупованому Херсоні
Орки привезли гум допомогу
У період окупації було дуже важко морально. На жаль, російських солдатів ми бачили часто. Нас зупиняли на постах, перевіряли машини та документи. Нам довелося ховати важливі документи вдома, гроші, прапор України. Але ми примудрялися проїхати їхні пости з українською музикою, у жовто-блакитному одязі, або з орнаментом герба на цивільному паспорті. Такий був наш опір. Дякувати Богу з нами жорстких ситуацій не сталося. Хоча «ходили по лезу ножа». Могли нахамити, грубо відповісти, коли вже «їхав дах». І вони дуже дратували своєю присутністю буквально скрізь. Неприємно було бачити їх на своїй землі, знаючи, чого вони позбавили кожного українця. Зараз іноді не вірю, що все це було з нами і нам вдалося це пережити. Ми просто вірили і чекали, щодня і щоночі.
Тиждень окупації. Будинок культури у Зеленівці. Люди фотографувалися біля прапора України та не знімали його
Під час окупації доводилося важко й у побуті. Ціни на все були просто шалені. Все везли з Криму, все несмачне, не таке, як у нас. Нас рятувало те, що були добрі запаси продуктів вдома. І практично до кінця літа нам вдавалося отримувати посилки від друзів через Запоріжжя. Йшли вони довго. І нам завжди передавали «рідні» смаколики. Але виїжджати категорично не хотіли. Ні я, ні родина. Ми розуміли, що ми потрібні одне одному тут і зараз, і людям, яким довелося залишитися. Багато допомагали медикаментами, продуктами, прибудовували тварин, годували, і досі годуємо безпритульних, доглядаємо квіточки, адже вони теж чекають на своїх господарів!
Підрив Каховської ГЕС
Затоплений Херсон
Ми знали, що Каховську ГЕС заміновано ще з осені 2022 року. Але, якщо чесно, взагалі не вірилося, що таке може статися. Усі херсонці з самого дитинства знали та розуміли, до чого може призвести руйнація греблі. Коли рашисти підірвали Каховську ГЕС, відчуття було, що ми повернулися до 24 лютого. Через підрив дамби пошкодилося понад 3500 будинків на Правобережжі Херсона. Важко насамперед затопленим районам вздовж води. Страшно припустити, що може бути в затопленому водою приміщенні навіть після двох-трьох діб. Там вода стояла 12 днів, і цей період у будинки та квартири не пускали. Кількість жертв ніхто не оголошує. Але особисто я гадаю, що багато. У деяких місцях досі є вода. Багатьох людей евакуювали до інших міст або розселили Херсоном. Була велика проблема з евакуацією людей – паралельно йшли дощі, які підіймали рівень води. Декілька днів був проливний сильний дощ.
Затопленный Херсон
У порятунку херсонців брали участь звичайні люди, волонтери, МНС, ДСНС, поліція, охорона, кінологи, служби екстреної медичної допомоги, медики, електрики, хлопці з Херсонської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби. Ось ці люди, на чиїх плечах стоїть наше місто! З ними ми і у вогонь, і у воду. Тому на третій день після підриву Каховської ГЕС я ухвалила рішення «рятувати» рятувальників. Людям, перед якими стояла величезна місія, рятувати життя людей та тварин. Безсонними ночами, під постійними обстрілами, я розуміла, що часу вони катастрофічно не мають! Так ми об’єдналися з керівництвом та командою мережі магазинів «Фореліс». І рівно місяць годували смачними та ситними обідами. Звичайно, мені допомагало все місто, всі хто поїхав, хто перебував в Україні та за її межами. Без вкладення кожної людини, я не впоралася б. Ми зварили 3,575 порції обідів з доставкою.
Юлія та інші херсонці годують рятувальників
Наразі вода зійшла і в Херсоні ведуться роботи з дезінфекції, бо всі у плісняві. Навколо неприємний запах. У місті дуже спекотно і все гниє. Жахливий стан у природи – це екологічна катастрофа. Всі рослини загинули — саджанці, декоративні та хвойні, ґрунт згнив. Хоча стверджують, що вода у морі в нормі. Вода, яка надходить із крана, не має відношення до підриву Каховської дамби. Тому тут нам пощастило! Звичайно, мити ми стали все ретельніше. Загальна картина Херсона така: комунікацій – газу, води та світла на підтоплених районних немає. Це Острів та Корабельний район. Але влада дає обіцянку, що скоро все з’явиться. Продукти є, ринки та супермаркети працюють. Люди досі розбирають завали, допомагають людям похилого віку виносити меблі. Обстріл Херсона не припиняється.
Затоплений Херсон
Якщо ви запитаєте мене, як я не збожеволіла за цей час? Не знаю, мені здавалося, що зійшла. Але розуміла, що своїми сльозами і божевіллям я нікому не допоможу. Тому максимально включилася в роботу. Вигадували з кухарями меню для обідів, отримувала посилки, сортувала допомогу, намагалася почути запити людей та допомогти! Я вірю, що ми вистоїмо, все відбудуємо, і незабаром відвідаємо лівий берег Херсонщини.
Читайте також:
- Втеча з російської окупації: історія біженки з Херсона
- Окупований Генічеськ: Ленін, медузи, зрада та дефіцит
- Американський викладач розповів, як виживав в окупованому Херсоні
