Історія Одеси: які війни проходили на території нашого міста

Перша світова: нічні обстріли та бомбардування

Початок Першої світової війни припав на 28 червня 1914 року, вірніше, цього дня було вбито спадкоємця австро-угорського престолу принца Фердинанда, що й стало приводом для початку війни. Російська імперія підтримала Сербію, і Німеччина у відповідь оголосила Росії війну. Біля призовних пунктів в Одесі зібралася величезна кількість людей. За тими, хто йшов до армії, зберігали посади, а їхнім сім’ям упродовж усієї війни виплачували половину платні.

Усі жахи війни Одеса відчула на собі вже на початку осені. Турки перекрили шлях торговим кораблям через Босфор і Дарданелли, через що в порту зупинилися роботи і зібралася величезна кількість суден. Піднялися ціни на продукти, скоротилося виробництво, не вистачало фахівців, адже більшість із них воювали на фронті.

Як і сьогодні, противник намагався залякати Одесу. Було розроблено план нападу на місто, і в одну з жовтневих ночей місто стало мішенню для ворожих міноносців. Внаслідок обстрілу в порту було пошкоджено транспортні судна, завод на Пересипі та нафтову гавань. Були й людські жертви – загинули 30 людей, яких поховали у братській могилі на Другому цвинтарі.

Для захисту підступів до Одеси в морі було створено мінні поля та відновлено берегові укріплення. Проте вороги все одно шукали спосіб залякування одеситів. У квітні 1915 року в ніч перед великодніми святами турецькі кораблі обстріляли Одесу та збиралися влаштувати бомбардування міста. Однак цього не сталося – турецький крейсер, який мав стріляти по Одесі, підірвався на міні та затонув.

Малолітніх патріотів шукали з поліцією

Під час Першої світової війни юне покоління Одеси стало справжнім кошмаром для поліції не лише нашого міста, а й усієї країни. Хлопчаки 10-15 років на хвилі патріотизму тікали з дому, щоб вирушити на фронт захищати місто та батьківщину. Їх ловили, повертали до родин, але вже наступного дня в газетах знову з’являлося оголошення про те, що батьки шукають чергового «героя», який мріяв вирушити до центру військових дій.

Громадянська війна: знову влада змінюється!

На початку 1918 року влада в місті опинилася в руках більшовиків, і до Одеси був направлений Михайло Муравйов, жорстокий і пихатий тип із замашками диктатора. Його завданням було посилення боротьби з Румунією, що захопила територію Бессарабії. Муравйов надіслав румунському королю ультимативну телеграму, обіцяючи за три дні дійти до Бухареста. Однак ці плани безславно провалилися, бо записуватись у більшовицьку армію одесити не поспішали.

Коли навесні 1918 року австро-німецькі війська просунулися в глиб України, одеська міська дума провела переговори з німецьким командуванням на станції Роздільна. Сторони домовилися, що німці дозволять радянським військам забратися з міста і лише після цього зайдуть до Одеси.

Під час німецької окупації у політичному житті Одеси панував затишок, чого не можна сказати про діяльність підпільників. Вони відправили під укіс поїзд з австрійськими солдатами, підірвали склади зброї в Роздільній, а на заводах Анатри спалили кілька десятків аеропланів.

У грудні 1918-го до Одеси увійшли війська Директорії, і німці залишили місто. Також у місті висадився французький десант. Консул Еміль Енно запропонував генералу Гришину-Алмазову керівництво Одесою за умови, якщо той зможе вигнати з міста петлюрівців. Гришин-Алмазов із завданням упорався, але втримати місто не змогло.

У квітні з Одеси пішли і французи, до міста увірвався загін отамана Григор’єва, і бандити стали неприховано грабувати одеситів. З великими труднощами банду Григор’єва вдалося вивести з міста, проте погодився отаман на це лише після того, як отримав хабар у вигляді трьох вагонів мануфактури. Потім Одесі за короткий час довелося пережити денікінщину, розгул бандитизму та червоний терор, яким ознаменувалося встановлення радянської влади у 1920 році.

Друга світова: Одеські партизани були кошмаром для румунів

Перші бомби впали на Одесу 22 липня 1941 року. А у серпні розпочалася 73-денна оборона міста. Командування наказало захищати Одесу до останнього, і в місті було оголошено стан облоги.

Німці були впевнені, що максимум через тиждень вони зможуть пройтися парадним маршем Одесою, але мужність її захисників стала для них неприємним сюрпризом. Спроба фашистів висадити десант закінчилася ганебним провалом. Тоді вони почали вимагати, щоб їхні союзники – румунські війська – посилили наступ на Одесу. Над містом по 10-15 разів на добу пролітали ворожі бомбардувальники, скидаючи снаряди на мирні квартали та захисників Одеси. Погодьтеся, що це дуже нагадує сьогоднішню ситуацію.

16 жовтня 1941 року о пів на шосту ранку з Одеси вимушено пішов останній корабель із захисниками міста. А румунські війська увійшли до Одеси лише надвечір, бо боялися, що на них чекає пастка. Однак спокійне життя окупантам тільки снилося – у катакомбах залишалися партизани, яких румуни боялися до гикавки. Протягом усього часу окупації вони не давали жодної хвилини перепочинку фашистам.

Так тривало два з половиною роки. І, нарешті, вранці 10 квітня 1944 року Одеса була повністю звільнена від румунів та німців військами 3-го Українського фронту під командуванням одесита – генерала армії Родіона Малиновського.

Джерела: uc.od.ua; dumskaya.net; vnews.agency; gazeta.ru; historyrussia.org; babel.ua; foto-history.livejournal.com; timetoast.com; tudoy-sudoy.od.ua; kommersant.ru; hor.net.ua