Тут не чекають, щоб хтось зробив
На початку 90-х у будинку жили сім’ї військовослужбовців із військової частини Держспецзв’язку, що тут дислокувалась, та будівельники, які були задіяні на будівництві цієї споруди. Пізніше п’ятиповерхівку поповнили родини правоохоронців та цивільних.
І коли будинок, як і решта інших, був знятий з балансу міськради, тобто перейшов на самообслуговування, всі мешканці об’єдналися.
Обрали старшого дому – Ігоря Строєва. Створили домовий комітет, до якого увійшли представники всіх чотирьох під’їздів. І почали працювати.
Раз на два тижні влаштовували масові прибирання – це, до речі, продовжують робити і донині, як і щотижневе чергування на кожному поверсі. Раз на місяць проводять генеральне прибирання і двічі на рік – толоку.
Встановили лавки і столики, облаштували дитячий майданчик, який розмалювали у яскраві кольори.
Було, що чоловіки самі перекривали дах. А взимку, коли випадало багато снігу, завжди гуртом чистили і дах, і двір. Тут ніколи не чекали і не чекають, щоб хтось прийшов і зробив.
У одних – соняхи, в інших – сакура
Жителі кожного під’їзду прагнуть, щоб їхня парадна вирізнялась чимось оригінальним. Одні розмальовують стіни соняхами та мальвами, інші – квітучою сакурою та розлогими деревами. Прикрашають сходові майданчики живими квітами, декором, втім, як і двір.
Найбільш оригінально підійшли до справи мешканці третього під’їзду. Вони створили новий сучасний дизайн, де кожен поверх має свій колір і візерунок, а всі їх об’єднує чорно-біла композиція з квадратів, виконана у техніці «три Д».
– Найважливіший етап ремонту – оздоблення. Вирішили, що працювати будемо з фарбою. Обирали відтінки, змішували кольори, накладали візерунки, шукали цікаві рішення. Нам хотілося осучаснити під’їзд, створити щось унікальне, щоб це додавало гарного настрою, – розповідає будівельник і підприємець, один з ініціаторів проєкту Сергій Адамов.
Це в основному на його плечі лягла організація роботи, починаючи з відбиття штукатурки і закінчуючи дизайнерським оформленням. Свої задуми і ескізи Сергій виносив на раду сусідів. Обговорювали, сперечалися і приймали спільні рішення.
Самі збивали штукатурку і чистили стіни
Долучився до втілення батьківського задуму і син Сергія Адамова Андрій, який зараз у війську, і всі чоловіки під’їзду. Також жителі квартир взяли на себе підготовчі роботи – знімали старі панелі і штукатурку, роблячи фактуру стін чистою для нанесення нових матеріалів.
– Це не перша справа, яку ми робимо спільно і за власні кошти. Регулярно проводимо прибирання, облаштовуємо двір, висаджуємо дерева і квіти, ремонтуємо під’їзди, ганки. Кажуть, що діло спориться, коли за нього береться громада. Разом і справді легше втілювати задумане. Тому щиро вдячна всім, хто долучається до гарних справ, – каже голова об’єднання співвласників житлового будинку №1 Вікторія Мураховська.
ОСББ створили, коли дах потік
До створення об’єднання співвласників багатоповерхового будинку жителі підходили зважено. Вивчали документи, шукали плюси і мінуси. Думали не один рік. Проте ані візити тодішнього голови райдержадміністрації, ані переконливі приклади не спонукали мешканців до прийняття рішення.
Аж поки не грянув грім: після кожного найменшого дощику почав протікати дах. Найбільше страждали квартири п’ятого поверху. Але проблему взялись вирішувати всі мешканці, з першого по п’ятий поверх. Ремонт власними силами лише ненадовго давав перепочинок. Потрібно було робити щось кардинальне. Тоді й забили на сполох.
Найперше створили ОСББ, яке діє і сьогодні. Обрали голову і бухгалтера, у кожному під’їзді призначили свого касира, який збирає кошти на потреби під’їзду та будинку. Найняли людину, яка прибирає двір, під’їзди. Але й толоку ніхто не відміняв. Всі охоче беруть участь у наведенні порядку.
Щоб усунути проблему з протіканням даху, писали листи до всіх інстанцій, зустрічались з керівництвом тоді ще Кодимського району. В результаті дах будинку було перекрито коштом державного і обласного бюджетів.
Посиденьки по-сусідськи
Раніше, коли жителі будинку №1 на Садовій завершували ремонти або великі прибирання, вони всі разом влаштовували День добрих сусідів. За широким столом, дбайливо накритим жінками, збиралась вся багатоквартирна родина. З гумором згадували, як все починалось, співали, танцювали. І, звичайно, обговорювали нові плани щодо подальшого облаштування будинку та території навколо.
У ці воєнні роки толоку також проводять – дбати про порядок треба завжди, як і донатити на ЗСУ, наближаючи перемогу.
Читайте також:
