Ось вам, шановні читачі, не дуже відома, але дуже цікава та пізнавальна інформація в рамках нашої щоденної рубрики про події та дати. Свято не українське, і не міжнародне, та ось тема його, на жаль, нашою стала – війна…
Загадка «Енігми»
Так ось, починаючи з 1982 року, 14 серпня у США відзначається Національний день радистів навахо. А вперше цю історію я почув у середині 1970-х, коли товстун – «полкан» на військовій кафедрі в Одеському інституті зв’язку щось бухтів нам на лекції з апаратури ЗАС, тобто. Засекречуючій Апаратурі Зв’язку. Він тоді коротко розповів цю історію, пов’язану з американськими індіанцями навахо, і ми, гадаю, дивувалися цьому маловідомому племені. Майн Рід, Купер (замість Фенімор тоді ми говорили Феня – Моня) знайомили читачів своїх популярних романів з ірокезами, делаварами, апачами, а ось про навахо ми не знали.
Засекречування зв’язку у військових – справа надважлива, у цьому ми, на жаль, змогли переконатися у нинішній війні. Так було й у роки Другої світової. Притчею язицех у цій темі стала німецька шифрувальна машина «Енігма» (у перекладі з грецької це «Загадка»).
Її розробка почалася ще після Першої світової, машина постійно вдосконалювалася і до 1940 досягла, як здавалося німцям, що пишалися «ми-уми!», межі досконалості, тобто. найвищого рівня створення таємності зв’язку.
Але група британських та польських інженерів ціною величезних інтелектуальних зусиль завоювала собі право посміхнутися у бік німців зі словами «це ми – уми, а ви – на жаль». Вони створили машину під назвою «Бомба», яка звела нанівець усі шифруючі можливості «Енігми».
Японська проблема
Здавалося б, це 100-відсоткове підтвердження життєвої мудрості про те, що «на кожну хитру ж… є болт із лівим різьбленням». Але американці за допомогою своїх співгромадян із племені навахо під час боїв із японськими мілітаристами насправді довели, що не «на кожну».
Ви також можете дізнатися: Провулок Попова в Одесі назвали на честь винахідника радіо – чи ні?
На тихоокеанському театрі бойових дій американці зіткнулися з проблемою кодування своїх повідомлень. Японці показали, що вони «не з розбігу зроблено» у питанні перехоплення та дешифрування радіопереговорів.
Усі спроби штатівських радистів використати в переговорах якийсь стилістичний жаргон успіхів не приносили, адже багато японських дешифрувальників до війни проживали та навчалися у Сполучених Штатах. Отже, вони досконало володіли як класичною англійською мовою, так і добре розуміли особливості жаргонної лексики.
Це стало величезною проблемою. Про неї дізналася американська преса. Одну зі статей прочитав учасник Першої світової Філіп Джонстон. Він провів дитинство в індіанській резервації Навахо-Нейшн, знав і розумів мову навахо з юних років.
Ось він і надумав створити секретний шифр, за основу його взяти мову цього племені. У цій мові не було ні граматики, ні алфавіту. Мало того, він був тональним: є 4 тони і залежно від інтонації слова мають різні значення!
Вивчити мову, який не мав писемності, можна було тільки, спілкуючись безпосередньо з його носіями. І ще: навахо використовували звуки, які не мають аналогів в жодній з європейських мов.
«Ті, хто розмовляє з вітром» проти японського флоту
Люди, які вперше чули промову індіанця навахо, описували її не інакше як звук булькання води в забитій раковині, скрип старої комоди, або ж гуркіт поїзда. Напевно, тому назва племені перекладається як «розмовляючі з вітром».
Коротше кажучи, американець – «раціоналізатор» досяг зустрічі з командувачем Тихоокеанським флотом США. Той вислухав, ідею скептично схвалив. Джонстон привіз до табору морпіхів 4 двомовних (англійська та навахо) індіанців. З різних кімнат вони обмінювалися повідомленнями. І тексти, що пройшли подвійний переклад, були передані без жодної помилки!
Читайте також: Як радянський льотчик став у Канаді вождем індіанського племені та героєм фільму
Шокований генерал відразу наказав негайно рекрутувати 30 навахо в морську піхоту. Однак Джонстон, який добре знав менталітет індіанців, вирішив вчинити інакше. Він особисто з’явився до вождя племені. І не дарував йому дзеркальця чи червоні ганчірочки. І не накривав йому галявину. Він від імені Великого Вождя, тобто. президента США ПОПРОСИВ виділити 30 своїх найкращих хлопців, щоб допомогти Америці у війні. Відповідь була – немає проблем, ОК!
Набрали людей зі знанням англійської, розпочали створення коду. Але у мові індіанців був слів, що позначають сучасні військові терміни. Придумали лінкор називати «китом», винищувач – «птахом грому», а підводний човен – «залізною рибою» тощо.
Надсекретну інформацію транслювали літерами. Щоб зашифрувати букву, використовували називали слово мовою навахо, переклад якого англійською починався на цю букву. Наприклад, передавали повідомлення Tsah, Wol-la-chee, A-kee-dee-gleenee, Tsa-a-dzo – «Голка, Мураха, Переможець, Юкка». Англійською це Needle, Ant, Victor, Yucca. Перші літери утворюють слово navy – «флот».
Ті самі радисти з племені навахо. Нині цих людей шанують у США як легендарних героїв. Фото 2005 року
Після капітуляції Японської імперії глава її розвідки на допиті заявив, що вони без особливих труднощів розгадували всі шифри з американських радіоперехоплень – крім шифру, який використовували у морській піхоті.
«Ті, що говорять з вітром», загнали японців у глухий кут. Залишається лише додати маленький нюанс: у кожного радиста-навахо на фронті був «напарник» з єдиним завданням – убити індіанця у небезпеці полону його ворогом. Що ж, «а ля герр кома ля герро» як кажуть французи. На війні як на війні…
