Хто заснував село?
Є три версії виникнення села. За першою – село заснували селяни з Курської губернії, за другою – біглі солдати, які втомилися воювати і подалися до Бессарабії, і третя – це були переселенці з Орловської і Тамбовської губерній.
Достеменно відомо лише те, що за майже 200 років існування село ніколи не перейменовували, і те, що тут збереглася старовинна церква Святого Миколи Чудотворця, яку ніколи не руйнували.
В селі царить повний «матріархат». Невідомо, як це вдається жінкам, але, як вони стверджують, «наші чоловіки роблять те, що зручно жінці». Мабуть, тому майже усі керівні посади в селі займають жінки.
І ще, в Миколаївці майже усі куми один одному. Моя знайома з цього села, наприклад, має двадцять шість хресників! Уявляєте, скільки подарунків вона готує на свята?
Зробіть нам дороги, а все інше ми зробимо самі
Знайомтеся – «доканка» – справжня господиня Людмила Лунгу, староста Миколаївського старостинського округу.
– У нашому селі мешкають українці, росіяни, молдавани, гагаузи, роми тощо. Більшість – росіяни, але це не російські росіяни, а українські, які асимілювалися в Буджацьких степах.
У селі є все необхідне для нормального життя: ліцей, сільгосппідприємство, фермерські господарства, ФАП, аптека, дитсадок, відділення «Укрпошти» і «Нової пошти», Будинок культури, магазини, навіть є свій «тещин міст». Ми шануємо пам’ять наших загиблих захисників, у минулому році встановили Алею Слави. Зараз близько п’ятдесяти миколаївців захищають Україну.
Є вуличне освітлення, вода подається цілодобово. Базове сільгосппідприємство «Сонячний Агро» багато допомагає селу – транспортом, «горючкою», грейдують дороги, ліцею допомагають. Взагалі в нас проблема одна, ще з радянських часів, – бездоріжжя. Шлях до села розбитий, після дощу за межі села не виїдеш. Миколаївці нічого не просять у влади, лише одне – зробіть дорогу, а все інше ми зробимо самі.
За кількістю населення наше село на другому місці в Бородінській громаді. Але з початком війни різко впала народжуваність – якщо раніше народжувалося 23-25 малят на рік, то цього року лише троє.
На прийом до лікаря – із куркою і пиріжками
Керівництво громади планувало відремонтувати фельдшерсько-акушерський пункт, але не встигло – розпочалася війна. Тому у ФАПі косметичний ремонт щороку робить самотужки його маленький колектив. До речі, в Миколаївці з’явився лікар – Ілля Русу.
– Я обслуговую п’ять сіл громади – Миколаївку, Богданівку, Лісне, Ганнівку, Юр’євку. Громада придбала автомобіль та надала мені безкоштовне житло. Миколаївці настільки були раді, що в них з’явився лікар, що спочатку викликали мене майже цілодобово, зараз вже звикли. Тут мешкають цікаві, щедрі, відкриті люди. Можуть на прийом курку принести, молоко, бринзу, пиріжки – у кого що є. І дуже ображаються, якщо відмовляюся, – усміхається лікар. – Коли сюди приїхав, гадав, що це тимчасово. А потім одружився на місцевій дівчині, в нас народився синочок. Отже, гадаю, ми тут надовго.
– Нам багато чого доводиться робити – і пологи приймати, і шви знімати, і кровотечу зупиняти. А що поробиш – коли швидка не може доїхати, діяти треба швидко, – ділиться медсестра Олена Курдиш.
Як не втратити статус ліцею?
Миколаївський ліцей – один із самих великих за кількістю учнів у Бородінській громаді. Його очолює Інна Попова.
– До війни у нас навчалося 228 дітей, зараз – 192. В дитсадку – 42 дитини. Викликає тривогу шкільна реформа – ми можемо втратити статус ліцею, бо необхідну кількість дітей не наберемо. А якщо не буде старших класів, батьки, швидше за все, почнуть виїжджати з села, щоб забезпечити своїй дитині майбутнє.
Наш дружній колектив тепло зустрів переселенців зі Слов’янська – педагогів Оксану та її сина Дмитра Черкашиних. Оксана – дошкільний вихователь і викладач музики, Дмитро – фізик-ядерник, який відмінно знає англійську, тому викладає фізику й англійську. Директоркою я працюю четвертий рік, і перше, що зробила, – ремонт у дитсадку. Хотілося б і в школі зробити ремонт, але це вже після війни. Зате ми чудово облаштували територію: висадили каштани, троянди, встановили арт-об’єкт «Люблю свій ліцей», і цьогорічні випускники повісили на нього перший замочок.
Миколаївські дівчата грають у футбол
– Ви ж дівчата, красуні, навіщо вам футбол? – питаю юних футболісток Таїсію Сорокіну і Любов Костромицьку.
– А знаєте, як це круто, – відчувати себе чемпіонами! Наша команда грала в Норвегії, Данії. Нещодавно обіграли дівочу команду клубу «Чорноморець». Нас спочатку ніхто серйозно не сприймає, думають, приїхали якісь із села, що вони можуть? А ми ще як можемо! – хвалиться Тая, учениця 7-го класу, воротар.
– Люблю грати у футбол. Ця гра багато чому вчить – вмінню стратегічно мислити, радіти перемогам і тримати удар. Коли хлопці дізнаються, що я футболістка, дуже дивуються. І ще – в нас дуже класний тренер! – каже Люба, учениця 9-го класу, захисниця.
– Почалося з того, що Оля Лунгу, яка грала за хлопчиків, запропонувала мені створити дівочу команду, – розповідає тренер, директор Буджацької ДЮСШ Юрій Серіков. – Мої колеги-тренери кажуть, що якщо з хлопців футболістів можна виростити за рік, то дівчат треба навчати три роки. Але команда зібралася дуже сильна. Нещодавно виграла обласний чемпіонат з футзалу і поїде на всеукраїнські змагання захищати честь Одеської області. Нами зацікавилася дівоча академія ФК «Сістерс» з Одеси – їхній пріоритет в тому, щоб у жіночих командах клубу грали тільки дівчата з Одеси та області. Вони створили на базі нашої ДЮСШ філіал, надали форму, бутси.
Перейняли свято, щоб від чоловіків відпочити
У Будинку культури працюють директорка Юлія Варданян і художній керівник Антоніна Сорокіна.
– У художній самодіяльності беруть участь близько п’ятдесяти дітей і дорослих, – розповідає Антоніна Сорокіна. – У нас є народний танцювальний колектив «Сувенір», вокальний колектив «Доканки», колектив сучасного танцю «Ритм». Усі сценічні костюми шиє Юлія Варданян, а я – як дизайнер.
Багато що ми перейняли від звичаїв людей інших національностей. Так, ми святкуємо «Бабиндень», хоча болгар в селі майже немає. Але з нашим «матріархатом» це свято прийшлося нам до душі. Хоча ми не проводимо обряд, це більше свято для жінок, які вирішили відпочити від чоловіків.
Ми шануємо традиції. В минулому році мене от засватали. Мій наречений з Вознесенівки приїхав за усіма правилами – із сватами, батьками, баяністом на повозці з кіньми і через усе село проїхався до мого подвір’я. Ми зустріли з короваєм, дарунками і перевіркою нареченого: наколоти дров, забити цвях. На заручинах домовилися, що справимо весілля, коли закінчиться війна.
Рано встають, пізно лягають і цілий день працюють
Родина Бобрових займається торгівлею і фермерством. Мати Ніна і п’ятнадцятирічна донька Катерина працюють у магазині, а батько Юрій – обробляє землю та розводить овець.
– В нашій крамниці є товари першої необхідності – хліб, ковбаси, молочка, бакалія, – розповідає Ніна. – У магазині дуже допомагає дочка Катерина. Ми встаємо о п’ятій ранку з чоловіком, займаємося домашнім господарством, годуємо птицю, порося. У нас є коняка – нещодавно ожеребилась, а ще тридцять овець. Це важка праця, але інакше в селі не проживеш. Тут усі так живуть – рано встають, пізно лягають, увесь день працюють.
Улюблена страва малюків
Кухарі ліцею Світлана Серікова і Євгенія Єльникова поділилися рецептом улюбленої страви миколаївських малюків – морквяно-яблучною запіканкою.
Рецепт простий, але запіканка виходить дуже смачна.
Інгредієнти:
- яблука – 10 шт.
- морква – 10 шт.
- цукор – 250 г
- яйця – 5 шт.
- манна крупа – 250 г
- родзинки – 200 г
- ванільний цукор.
Приготування:
Натираємо на крупній тертці яблука і моркву, додаємо цукор, яйця, манку, родзинки, ванільний цукор за смаком. Усе добре перемішуємо і викладаємо на змащений маслом лист. Духовку розігріваємо. Запікаємо при температурі 180-200 градусів 35-40 хвилин.
Дещо зі словника миколаївців:
- доканка – вправна господиня,
- ряднюшка – маленький килим,
- кочет – півень,
- хурки – вила,
- причопок – кут хати,
- цибарка – відро.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте також:
