Як виникло село Миколаївка?
Є три версії виникнення села. За першою – село заснували селяни з Курської губернії, за другою – біглі солдати, які втомилися воювати і подалися до Бессарабії, і третя – це були переселенці з Орловської і Тамбовської губерній.
Достеменно відомо лише те, що за майже 200 років існування село ніколи не перейменовували, і те, що тут збереглася старовинна церква Святого Миколи Чудотворця, яку ніколи не руйнували.
В селі царить повний «матріархат». Невідомо, як це вдається жінкам, але, як вони стверджують, «наші чоловіки роблять те, що зручно жінці». Мабуть, тому майже усі керівні посади в селі займають жінки.
І ще, в Миколаївці майже усі куми один одному. Моя знайома з цього села, наприклад, має двадцять шість хресників! Уявляєте, скільки подарунків вона готує на свята?
Головна проблема Миколаївки – погані дороги
Знайомтеся – «доканка» – справжня господиня Людмила Лунгу, староста Миколаївського старостинського округу.
– У нашому селі мешкають українці, росіяни, молдавани, гагаузи, роми тощо. Більшість – росіяни, але це не російські росіяни, а українські, які асимілювалися в Буджацьких степах.
У селі є все необхідне для нормального життя: ліцей, сільгосппідприємство, фермерські господарства, ФАП, аптека, дитсадок, відділення «Укрпошти» і «Нової пошти», Будинок культури, магазини, навіть є свій «тещин міст». Ми шануємо пам’ять наших загиблих захисників, у минулому році встановили Алею Слави. Зараз близько п’ятдесяти миколаївців захищають Україну.
Є вуличне освітлення, вода подається цілодобово. Базове сільгосппідприємство «Сонячний Агро» багато допомагає селу – транспортом, «горючкою», грейдують дороги, ліцею допомагають. Взагалі в нас проблема одна, ще з радянських часів, – бездоріжжя. Шлях до села розбитий, після дощу за межі села не виїдеш. Миколаївці нічого не просять у влади, лише одне – зробіть дорогу, а все інше ми зробимо самі.
За кількістю населення наше село на другому місці в Бородінській громаді. Але з початком війни різко впала народжуваність – якщо раніше народжувалося 23-25 малят на рік, то цього року лише троє.
На прийом до лікаря – із куркою й пиріжками
Керівництво громади планувало відремонтувати фельдшерсько-акушерський пункт, але не встигло – розпочалася війна. Тому у ФАПі косметичний ремонт щороку робить самотужки його маленький колектив. До речі, в Миколаївці з’явився лікар – Ілля Русу.
– Я обслуговую п’ять сіл громади – Миколаївку, Богданівку, Лісне, Ганнівку, Юр’євку. Громада придбала автомобіль та надала мені безкоштовне житло. Миколаївці настільки були раді, що в них з’явився лікар, що спочатку викликали мене майже цілодобово, зараз вже звикли. Тут мешкають цікаві, щедрі, відкриті люди. Можуть на прийом курку принести, молоко, бринзу, пиріжки – у кого що є. І дуже ображаються, якщо відмовляюся, – усміхається лікар. – Коли сюди приїхав, гадав, що це тимчасово. А потім одружився на місцевій дівчині, в нас народився синочок. Отже, гадаю, ми тут надовго.
– Нам багато чого доводиться робити – і пологи приймати, і шви знімати, і кровотечу зупиняти. А що поробиш – коли швидка не може доїхати, діяти треба швидко, – ділиться медсестра Олена Курдиш.
В Миколаївці хочуть зберегти ліцей
Миколаївський ліцей – один із самих великих за кількістю учнів у Бородінській громаді. Його очолює Інна Попова.
– До війни у нас навчалося 228 дітей, зараз – 192. В дитсадку – 42 дитини. Викликає тривогу шкільна реформа – ми можемо втратити статус ліцею, бо необхідну кількість дітей не наберемо. А якщо не буде старших класів, батьки, швидше за все, почнуть виїжджати з села, щоб забезпечити своїй дитині майбутнє.
Наш дружній колектив тепло зустрів переселенців зі Слов’янська – педагогів Оксану та її сина Дмитра Черкашиних. Оксана – дошкільний вихователь і викладач музики, Дмитро – фізик-ядерник, який відмінно знає англійську, тому викладає фізику й англійську. Директоркою я працюю четвертий рік, і перше, що зробила, – ремонт у дитсадку. Хотілося б і в школі зробити ремонт, але це вже після війни. Зате ми чудово облаштували територію: висадили каштани, троянди, встановили арт-об’єкт «Люблю свій ліцей», і цьогорічні випускники повісили на нього перший замочок.
Миколаївські дівчата успішно грають у футбол
– Ви ж дівчата, красуні, навіщо вам футбол? – питаю юних футболісток Таїсію Сорокіну і Любов Костромицьку.
– А знаєте, як це круто, – відчувати себе чемпіонами! Наша команда грала в Норвегії, Данії. Нещодавно обіграли дівочу команду клубу «Чорноморець». Нас спочатку ніхто серйозно не сприймає, думають, приїхали якісь із села, що вони можуть? А ми ще як можемо! – хвалиться Тая, учениця 7-го класу, воротар.
– Люблю грати у футбол. Ця гра багато чому вчить – вмінню стратегічно мислити, радіти перемогам і тримати удар. Коли хлопці дізнаються, що я футболістка, дуже дивуються. І ще – в нас дуже класний тренер! – каже Люба, учениця 9-го класу, захисниця.
– Почалося з того, що Оля Лунгу, яка грала за хлопчиків, запропонувала мені створити дівочу команду, – розповідає тренер, директор Буджацької ДЮСШ Юрій Серіков. – Мої колеги-тренери кажуть, що якщо з хлопців футболістів можна виростити за рік, то дівчат треба навчати три роки. Але команда зібралася дуже сильна. Нещодавно виграла обласний чемпіонат з футзалу і поїде на всеукраїнські змагання захищати честь Одеської області. Нами зацікавилася дівоча академія ФК «Сістерс» з Одеси – їхній пріоритет в тому, щоб у жіночих командах клубу грали тільки дівчата з Одеси та області. Вони створили на базі нашої ДЮСШ філіал, надали форму, бутси.
Чому у Миколаївці святкують болгарське свято
У Будинку культури працюють директорка Юлія Варданян і художній керівник Антоніна Сорокіна.
– У художній самодіяльності беруть участь близько п’ятдесяти дітей і дорослих, – розповідає Антоніна Сорокіна. – У нас є народний танцювальний колектив «Сувенір», вокальний колектив «Доканки», колектив сучасного танцю «Ритм». Усі сценічні костюми шиє Юлія Варданян, а я – як дизайнер.
Багато що ми перейняли від звичаїв людей інших національностей. Так, ми святкуємо «Бабиндень», хоча болгар в селі майже немає. Але з нашим «матріархатом» це свято прийшлося нам до душі. Хоча ми не проводимо обряд, це більше свято для жінок, які вирішили відпочити від чоловіків.
Ми шануємо традиції. Минулого року мене от засватали. Мій наречений з Вознесенівки приїхав за усіма правилами – зі сватами, батьками, баяністом на повозці з кіньми і через усе село проїхався до мого подвір’я. Ми зустріли з короваєм, дарунками і перевіркою нареченого: наколоти дров, забити цвях. На заручинах домовилися, що справимо весілля, коли закінчиться війна.
Як працюють підприємці в селі
Родина Бобрових займається торгівлею і фермерством. Мати Ніна і п’ятнадцятирічна донька Катерина працюють у магазині, а батько Юрій – обробляє землю та розводить овець.
– В нашій крамниці є товари першої необхідності – хліб, ковбаси, молочка, бакалія, – розповідає Ніна. – У магазині дуже допомагає дочка Катерина. Ми встаємо о п’ятій ранку з чоловіком, займаємося домашнім господарством, годуємо птицю, порося. У нас є коняка – нещодавно ожеребилась, а ще тридцять овець. Це важка праця, але інакше в селі не проживеш. Тут усі так живуть – рано встають, пізно лягають, увесь день працюють.
Улюблена страва малюків
Кухарі ліцею Світлана Серікова і Євгенія Єльникова поділилися рецептом улюбленої страви миколаївських малюків – морквяно-яблучною запіканкою.
Рецепт простий, але запіканка виходить дуже смачна.
Інгредієнти:
- яблука – 10 шт.
- морква – 10 шт.
- цукор – 250 г
- яйця – 5 шт.
- манна крупа – 250 г
- родзинки – 200 г
- ванільний цукор.
Приготування:
Натираємо на крупній тертці яблука і моркву, додаємо цукор, яйця, манку, родзинки, ванільний цукор за смаком. Усе добре перемішуємо і викладаємо на змащений маслом лист. Духовку розігріваємо. Запікаємо при температурі 180-200 градусів 35-40 хвилин.
Дещо зі словника миколаївців:
- доканка – вправна господиня,
- ряднюшка – маленький килим,
- кочет – півень,
- хурки – вила,
- причопок – кут хати,
- цибарка – відро.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Читайте також:
