17 червня людство відзначає Всесвітній день боротьби з опустелюванням і посухою. Але, судячи з усього, це скоріше день ганебної поразки, ніж боротьби. Особливо, коли йдеться про Одесу та Одеську область. Колись наші предки збудували квітуче місто в голому степу. Чи не залишимо ми після себе голу пустелю? І не далеким нащадкам, а власним дітям?
В Україні клімат змінюється швидше
Опустелювання — ця проблема, актуальна для всього світу. Але в продовольчій і сільськогосподарській організації ООН (ФАО) заявляють, що зміна клімату в Україні йде швидше, ніж в інших країнах. На їхню думку, скоро ми втрачатимемо 70% врожаю через посухи. Про те, з чим це пов’язано, ми запитали доцента кафедри ботаніки ОНУ ім. Мечникова Володимира Немерцалова.
— Зміна клімату стосується всіх країн. Але в одних вона проявляється більше, в інших — менше. Українські програми з протистояння змінам клімату менш ефективні, ніж в інших країнах. А гроші, які наша країна отримує за Кіотським протоколом, не використовуються за призначенням. Уже зараз озимі доводиться збирати до терміну. Тож для нашої степової зони небезпека опустелювання дійсно дуже велика.
За останні 20 років середня температура в Україні зросла на 0,8 градуса. При цьому є закономірність: якщо річна температура збільшується на одну десяту градуса, то теплий період збільшується на один день. Плюс 0,8 градуса — значить у році в нас стало на 8 теплих днів більше. Аналізуючи довгі цикли, метеорологи зауважують, що останні 3 десятиліття в Україні були найтеплішими за 1500 років.
За прогнозами вчених, у найближчі 50 років в атмосфері стане на 30% більше вуглекислого газу, а середньорічна температура підвищиться на 2,5-3 градуси. Такий сценарій призведе до майже повної відсутності зими на території України. Влітку різко зросте кількість днів із температурою вище 40°C. Уже зараз потрібно думати про те, як це позначиться на здоров’ї людей і на сільському господарстві країни. І розробляти довгострокові програми з адаптації всіх галузей економіки до посух і змін клімату. Переглядати список посівних і зрошуваних земель, вирощуваних сільгоспкультур. У майбутньому ці заходи допоможуть уникнути гуманітарної катастрофи.
Як змінюється клімат в Одесі
Наше місто не ізольоване від світу і потерпає від тих самих змін. Середньорічна температура по Одеській області наближається до +12°C. Хоча ще в XIX столітті вона становила всього 7°C, на початку XX століття підскочила до 8-9°C, а до кінця століття ми отримали всі 10°C.
— Це не нормальний теплий цикл. Спекотні роки не чергуються, а йдуть один за одним поспіль, — пояснює Немерцалов. — Це — наслідки глобального потепління. Є прогноз, що при підвищенні середньорічної по світу на 1°C Одеса повернеться до тропіків, які були тут раніше.
Оптимісти вважають, що це не так уже й страшно. Так, одеські каштани сохнуть від аномальної спеки. Зате пальми в місті можна буде висаджувати просто на вулицях, на весь рік. А садівники півдня Одеської області вже пристосовуються до зміни клімату, вирощуючи інжир, хурму і навіть гранат.
Але клімат стає не просто теплішим, а й розбалансованим. Посухи змінюватимуться аномальними похолоданнями. Сильні зливи з ураганними вітрами, які ми спостерігаємо останніми роками, — один із наслідків потепління. І не слід вірити втішній статистиці. Так, норма місячних опадів по Одеській області майже не змінилася. Але раніше це були невеликі дощі протягом сезону, а тепер після довгої посухи обрушується потужна злива. Такі дощі псують посіви та розмивають родючий шар ґрунту. А в містах, де зливові системи не розраховані на подібні потоки води, аномальні опади паралізують рух і затоплюють цілі райони. До таких стихійних лих неможливо підготуватися.
Слідом за потеплінням у місто прийшли… змії
Наукові спостереження за температурою людина почала вести відносно недавно. Наскільки коректно робити далекосяжні висновки, маючи точні дані лише за 100-150 років?
— Для оцінки використовують середні значення з різних джерел, плюс моделі зміни клімату. Це не одноразові заміри, — розповідає Немерцалов. — Дані щодо клімату отримують прямими і непрямими методами. Це вимірювання температури і вологості з одного боку, і огляд флори, фауни, врожаїв, деревних кілець і мулів лиманів з іншого. У нас є наукові моделі, які описують клімат Землі за тисячі років, мільйони. І з середини ХХ століття фіксуються різкі зміни клімату на планеті загалом: тануть шапки гір, звільняються від льоду протоки й острови, інші острови тонуть. Змінюється ареал проживання тварин і рослин.
Про зміну ареалу деяких тварин одесити знають не з чуток. Цього літа змій у місті бачили багато хто. Чи означає це, що плазуни розширюють середовище проживання, слідуючи за зміною клімату?
— У нас щороку бачать вужів і полозів, — заспокоює вчений. — Їхній ареал практично не змінився. Змінився ареал проживання людини, яка тому стала частіше стикатися зі зміями.
Що ми можемо змінити?
Виникає закономірне запитання: як можна протистояти глобальним змінам? Якщо ми перейдемо на сонячну батарею або висадимо 10 дерев на схилі — це щось врятує? Чи діяти треба масштабно, у рамках регіону та цілої країни? Чи вже запущено такий маховик, що зупинити його можна тільки зусиллями всього людства?
— Проблема глобальна, — погоджується Володимир Немерцалов. — Але ми можемо знижувати ефекти на місцях, висаджуючи дерева, створюючи вертикальні сади, знижуючи споживання енергії на переробці сміття. Мета — змінити поведінку більшості людей. Але й ви, змінюючи свою поведінку, наближаєте глобальну мету.
Американець Джеррі Адлер сказав: «Достатньо, щоб кожен із нас на годину затримав дихання, — і з парниковим ефектом буде покінчено». Поки що природа не вимагає від нас таких радикальних жертв. Але якщо нічого не зміниться, скоро ми будемо змушені затримувати дихання. Хтось — на кілька хвилин щогодини, а багато хто — назавжди.
