Вулиця Черняховського розташована в Приморському районі Одеси і проходить від Аркадії до Фонтанської дороги. Свою назву вона отримала на честь генерала Івана Черняховського, який навчався в Одеському піхотному училищі і брав участь у Другій світовій війні як командувач армією і фронтом.
Писав вірші українською мовою
Іван Черняховський народився 16 червня 1907 року у селі Оксаніне Київської губернії (нині Черкаської області) у родині залізничника. За національністю він був українцем із польським корінням. Під час Громадянської війни батько та мати Черняховського померли від висипного тифу, та їх шестеро дітей залишилися сиротами. Щоб заробити на хліб, Іванові довелося виконувати різну роботу, наприклад пасти корів, працювати підручним слюсаря на станції Вапнярка. Він навіть встиг побувати безпритульним.
Однак, попри це, Іван постійно займався самоосвітою та успішно склав екстерном усі іспити з курсу середньої школи. 1924 року він вступив до Одеської піхотної школи, а через рік його перевели до артилерійської школи в Києві.
За часів українізації Черняховський, який добре знав українську мову, покращував знання літературної мови і навіть почав писати вірші українською.
Був наймолодшим командувачем фронту
Під час Другої світової війни Черняховський командував танковою дивізією. Вже в перші місяці війни за відмінність у боях йому було присвоєно звання полковника, а 1942 року Черняховський отримав звання генерал-майора.
Під час зимового наступу 1942 року армія генерала Черняховського пройшла з боями понад 300 кілометрів, знищивши при цьому близько 37 тисяч німецьких та угорських солдатів та офіцерів та захопивши в полон майже 17 тисяч солдатів ворожої армії.
Наприкінці серпня 1943 року армія Черняховського звільнила місто Глухів і вступила на територію України. Продовжуючи наступ, 3 вересня армія вийшла до Десни, 6 вересня звільнила Конотоп, 9 вересня — Бахмач, 15 вересня — Ніжин.
Пізніше Черняховський командував військами 3-го Білоруського фронту. З усіх командувачів радянськими фронтами він був наймолодшим за віком — йому було лише 37 років.
За визволення України Черняховського було нагороджено першою медаллю «Золота Зірка», другою — за визволення Білорусі та Литви. За особистий героїзм під час форсування Дніпра генерал-лейтенанту Черняхівському було надано звання Героя Радянського Союзу.
18 лютого 1945 року в Східній Пруссії (зараз територія Польщі) Черняховський був тяжко поранений уламком артилерійського снаряда і того ж дня помер. Полководець менш ніж тиждень не дожив до присвоєння йому звання маршала, яке планувалося на 23 лютого. Співчуття з приводу загибелі Черняховського надіслав прем’єр-міністр Великобританії Вінстон Черчилль: «Талант і діяльність цього блискучого та хороброго офіцера викликали велике захоплення в уряду Його Величності та британської армії».
Черняховського було поховано у звільненому ним Вільнюсі на одній із центральних площ. Однак на початку 1990-х років литовська влада демонтувала пам’ятник, а могилу генерала визнали об’єктом комуністичної пропаганди.
Читайте також:
