Євгеній Кирилович: «Отвєтка? Та вони кожну ніч, кожного дня нас бомблять, не чекаючи, що ми щось підірвемо. Як тільки щось там трапиться, зразу вони кричать, що це диверсія, це терор, це тероризм! На нас вони не дивляться, що вбивають. Тому треба чим більше, тим краще».
Олександр: «На війні завжди так буває. Коли є якісь дії, то є і протидії. Цього уникнути неможливо. А ми три роки живемо під ракетними обстрілами, під ударами шахідів. І до «Павутини», і після «Павутини». Так буде доти, доки не буде узгоджене це питання. Якби підірвали Кримський міст? Це не вундерваффе, це не чудо-зброя. Вона майже ніяк не вплинула б на бойові дії. От якби було розпочато інтенсивне виробництво ракет в Україні, це було б краще. Оце стримування б було. Потрібно нарощувати потужність держави для того, щоб її захистити. Поки ще не пізно».
Ліза: «Дуже, насправді, складне питання. Одні хочуть, щоб все це скоріше скінчилося, але, з другого боку, вже дуже багато людей померло, тому ми не просто так за це воюємо. Я, якщо чесно, думаю, що так, це треба робити. Треба не просто захищати, треба показувати, що ми сильний народ, у нас є наша територія і на неї заходити не потрібно».
Ольга: «Здатися? Ні!!! Це ж війна, якось треба виборювати свою територію, а те, як далеко заходити туди, не знаю».
Марина: «Я вважаю, що українці мовчки досиділи вже достатньо часу, тим самим допустили все, що почалося в 13 році, в 91 році – спустили все «на гальмах» і дуже багато спустили за останні 30 років незалежності. Зараз люди збилися, їх залякали ТЦК, відловлюють чоловіків, як собак. Це абсолютно неправильна поведінка. Затравили людей. Бояться діяти навіть ті, хто може привести до поліпшення нашого становища. Те, що хтось щось робить, я вважаю, це правильно. Нехай знають, що ми не сховали, як страуси, голови в пісок. Тому я абсолютно за те, щоб наші хлопці справлялися. Ті, хто на фронті, – з тим, що на фронті. Щоб усі розуміли, що в тилу потрібні люди. Ось з цим треба закінчувати, цьому приділяти увагу. Тому ж СБУ. А те, що зробили з мостом? Хлопці, цей міст не повинен був бути побудований!»
Світлана: «Звісно, боїмося. Але, підтримую, бо треба якось відповідати ворогу. Скажу чесно, я б хотіла, щоб міст тот підірвали. Тому що дивимося на всю цю несправедливість, що відбувається по відношенню до нашої країни, хочеться, щоб вони відчули хоч якось на собі цю відповідальність. За те, що вчиняють такі звірства над нами. Звісно, я за добро, за те, щоб жили всі в мирі, але я бачу, що такі методи зараз не дієві. Тому, на силу треба відповідати силою».
Христина: «Отвєточка і так летить кожну ніч. Ми всі це чуємо і вона була до того, як ми робили ці операції. Тож, я думаю, що це дуже добре, що так робимо. Це зменшує ймовірність ракетних обстрілів такими масованими, і це чиєсь життя зберігає».
Людмила: «Треба проводити. Єдине, що треба про це менше говорити. Подробиці: як це сталося, що зробили, як машина туди заїхала, що звідти вилетіло. А так, треба робити. А відповідь все одно приходить. І до, і після, і під час. Просто треба мовчати. Прямо вже мало не фільм, як це все сталося, як туди «заїхав кінь Троянський», як звідти виїхав. Все має бути в таємниці. У них має мозок згорнутися, не розуміти, як це сталося. А ми просто розповіли. Завтра і нам тепер може така відповідь з фурою».
Микола: «Отвєточка може завжди прилетіти. Вони ж без мізків люди. Я думаю, що нам треба своє робити. Вони тільки силу бояться. Не розмовляти з ними, нічого. Це кончені люди. Я дивлюся чат-рулетка, там показують, розуму – ноль. У людей немає абсолютно нічого. Вони ж кричать: «Запусти!». Замість того, щоб кричати, зупини війну, так і їм вже прилітає, а вони відповідають: «запусти ракету на Україну». Ті люди не розуміють добра. Що ти не зроби. Віддай їм все, а вони все-одно полізуть далі. Це вже кончене суспільство».
Микола: «Я вважаю, що таке треба проводити кожного дня, до тих пір, поки вони цього не зрозуміють. Кожен день. Оця єдино разова акція – це добре, але треба, щоб вони постійно були під пресом. Тільки це їх підштовхне до якихось реальних переговорів. Дякую нашим західним партнерам за розвіддані по дислокації цієї всієї гадості».
Ірина: «Я думаю, краще б не варто було. Уряду видніше. Ми мало що вирішуємо. Я переживаю за своїх рідних, тому що вони будуть страждати. І онуки, і діти. Я хочу, щоб був мир. Тому, краще не треба».
Читайте також:
