Біля кожної хати не лише у цьому, а у будь-якому селі на півдні Одещини росте виноградник. У вересні та жовтні в селі Баннівка жваво йде збір золотого винограду. Він золотий не лише тому, що наче бурштин, просочений сонцем, а й тому, що приносить працьовитим болгарам золотий урожай. Тут виноград збирають з особливою ретельністю: кожна ягода – це скарб. Бо гроно винограду – це келих вина, а келих вина – це символ здоров’я, гарного настрою та гордості.
Село Баннівка розташоване у Болградському районі. Воно було засноване болгарськими переселенцями два століття тому, але й сьогодні його жителі зберігають болгарські традиції та любов до рідного коріння, яке вже міцно переплелося з українським. Тут народився відомий болгарський військовий діяч – генерал Іван Колєв, який навчався в Болградській гімназії та згодом брав активну участь у визволенні й розбудові Болгарії та здобув славу видатного полководця.
Сьогодні в Баннівці проживає близько 700 осіб, і кожен житель славиться своєю працьовитістю та майстерністю.
Тут зустрічають із келихом вина
Дмитро Бочев
Шлях від виноградної лози до готового вина довгий та важкий, і сьогодні ми пройдемо його разом із чудовими людьми, які народилися та виросли у Баннівці й роблять усе, щоб прославляти свій рід та землю, на якій живуть. Адже потрапила я у Баннівку в самий розпал збору врожаю. І зустріли мене, звичайно ж, з келихом вина.
– А що за вино, торішнє? – питаю у місцевого жителя Дмитра Бочева, який пригощав мене.
– Так, це вино торішнього врожаю. Воно зроблене за старим методом і дуже смачне. Цим вином пригощаємо наших друзів і всіх гостей. Ми задоволені торішнім урожаєм і сподіваємося, що цього року він також буде чудовим.
– Ви покличете друзів, сусідів на допомогу?
– Так, звичайно. Ми щороку запрошуємо помічників. Вони допомагають, а потім ми їх пригощаємо й дякуємо за роботу. І також допомагаємо.
– І радієте своїм трудовим осіннім будням.
– Обов’язково. На здраве (на здоров’я)! Будьмо!
На «меджію» тут ходять, як на свято
У болгар досі збереглася дуже важлива та корисна традиція – «меджія». Якщо господар починає якусь велику справу, завжди кличе на допомогу сусідів – і вони з радістю приходять. А в Банівці приходять із піднесеним настроєм, як на свято, щоб робота йшла на лад.
Читайте також: Усім селом місити чамур: як наші пращури будували хати з глини та соломи
– Скільки себе пам’ятаю, я завжди допомагав батькові збирати виноград. У нас були виноградники не лише біля хати, а й у полі. Але через загальну боротьбу з пияцтвом — себто «сухий закон» — великі плантації винограду були викорчувані. Проте вдома ми з татом постійно садили нові кущі, робили обрізку, прополювання, обприскування, підживлення. У нас встановлено крапельне зрошення. Якщо немає дощу, то поливаємо. Сьогодні город у мене невеликий, тому стежити не так вже й важко, щоб там був порядок, — розповідає Дмитро.
«Працюємо й співаємо, адже душа співає»
– У нас така традиція: коли збираємо виноград у себе, до нас приходять помічники, а коли збирають сусіди, то ми допомагаємо їм. Ми намагаємося підтримувати один одного і при цьому ще й співаємо. І робимо це з великим задоволенням. Коли важко, не можна думати про погане, треба думати про хороше – і тоді душа співатиме. Пісня справді допомагає! — приєдналася до бесіди одна з помічниць Дмитра Ксенія Челібійська та разом зі своїми подружками почала збирати виноград і співати.
Читайте також: Виноградна катастрофа: через що панікують виноградарі Одещини
Коли усі разом добре попрацювали та поспівали старовинних пісень, жінки розповіли про важливу місію, яку вони виконують під керівництвом директора Баннівського Будинку культури Жанни Пундєвої.
– Ми об’єднані в колектив, який називається «Берегиня». Співаємо українські та болгарські пісні. Нам це дуже подобається і приємно, що Жанна Іванівна запрошує нас брати участь у самодіяльності.
Що таке «хворе» вино і як воно може оздоровити?
Поки жінки збирають виноград, чоловіки пропускають його через дробарку, а потім через прес.
– Чавимо виноград, щоб із нього вийшов увесь сік. Так робили мій дід, мій батько, а тепер і я – рік у рік. Сонце робить свою справу, але щоб виріс добрий виноград, доводиться докладати багато зусиль. Коли немає дощу, ми його поливаємо, а за потреби – обприскуємо. Раніше можна було обійтися без цього догляду, але сьогодні виноград часто хворіє і його треба рятувати, — пояснює Дмитро Бочев.
А потім потрібно перевірити, чи солодкий виходить сік. Іноді, коли осінь дощова, виноградний сік недостатньо солодкий, тоді до нього треба додавати цукор. Інакше вино не буде якісним. Робить це зазвичай господар.
– Перевіримо, чи солодкий цього року сік. За смаком начебто достатньо, але треба знати точно. Перевіримо старим дідівським методом. Тетяно, принеси куряче яйце. А тепер опускай його у відро. Подивимося, чи воно не потоне. Якщо яйце спливе так, що його буде видно на розмір 5-гривневої монети, то цукристість соку в нормі. Солодкий сік зараз – це запорука смачного вина в майбутньому, — пояснює Дмитро.
Перевірка таким старовинним методом показала, що із цукром все гаразд. Отже, сік можна заливати.
Читайте також: Секрет болгарського вина: як проходить обряд першого обрізання виноградної лози
– Наливаємо сік у галони, де він починає бродити. На сьомий день зазвичай пробуємо вино вперше. Це вино називається «хворим», хоча воно має оздоровчий ефект та добре очищає кишківник. А на сороковий день вино стає ідеальним. Тоді ми знову відкриваємо галон і куштуємо. Приходять сусіди, дружина запікає качку з капустою та починаємо святкувати. Цим вином ми пригощаємо найближчих людей. Для нас вино – головний атрибут у домі. Ми його вживаємо щодня, але в міру, за обідом чи вечерею, — розповідає господар.
– Наше вино смачне, ми його п’ємо для здоров’я, апетиту та гарного настрою. А для здоров’я – це одна 200-грамова склянка на день. Це не багато, — підхоплює розмову 75-річна Ксенія Челібійська.
А тоді, коли виноград зібрано і сік залито по бочках, можна сідати за стіл, їсти, спілкуватися та співати.
У Баннівці є все, тільки в одному екземплярі
староста села Віктор Генчев
– Що таке Баннівка? Тут є все, що й у місті, тільки в одному екземплярі – одна школа, один садок, одна пошта та один банк. Село невеличке, утім тут є все необхідне. У нас є підприємство, що виробляє молочну продукцію: кефір, сметану, вершки, сири. У Баннівці є справжні майстри своєї справи: столяри, зварювальники. У нас є все для щасливого життя. Аби лише війна закінчилася, і наші діти повернулися додому. На сьогодні 17 наших хлопців на фронті, двоє зникли безвісти, один боєць повернувся додому із ампутованою ногою. Ми його підтримуємо, як і всіх наших військових, допомагаємо Збройним силам України. Зараз це дуже важливо, — розказав нам староста села Віктор Генчев.
Завітала я і в місцевий Будинок культури
Етнографська кімната у будинку культури
– Це наше серце, наша душа. Тут зібрані речі, які ми любимо та зберігаємо для майбутніх поколінь. Нам допомагають усі мешканці села. Вони приносять прекрасні старовинні речі, простирадла, вишиті квітами. Ми вирішили, що наш народний ансамбль «Болгарська троянда» виступатиме у гарних старовинних костюмах, і почали перетворювати ці вишивки на автентичне вбрання. Я дуже вдячна всім людям за те, що вони приносять тканини, вишивки, мережива, які збереглися від їхніх бабусь. Вони знають, що ми дамо цим речам нове життя, — розповіла директорка Баннівського Будинку культури Жанна Пундєва.
Так з’явилися сценічні костюми вокального ансамблю. Усі жіночі сорочки пошиті зі старовинних простирадл ручної роботи.
– Подивіться, які гарні вишивки робили наші прабабусі! І всі різні, оригінальні, таких більше немає ніде, — поділилася пані Жанна.
Ось так старі простирадла перетворюються на сучасні костюми, солодкий сік – на смачне вино, а життя загалом – на щось осмислене та приємне. Секрет цього баннівського чаклунства простий: закочуєш рукави й працюєш, додаючи до роботи багато любові. Любові до землі, до ремесла та до людей. І, звісно, старі пісні. Вони також мають велике значення.
Фото авторки
Читайте також:
