Новини Одеси та Одеської області

23 серпня – День Державного Прапора України: історія та сучасність

23 серпня – День Державного Прапора України: історія та сучасність

Під жовто-блакитним прапором Україна дійде перемоги над російськими окупантами. 23 серпня у країні відзначають День Державного Прапора. Розповідаємо його історію.

В Інституті національної пам’яті України розповіли, що День Державного Прапора України відзначається щороку 23 серпня.

Державний Прапор є одним із державних символів країни, що відображає національні традиції, ідентифікуючи певну територію.

Це свято встановлено Указом Президента України № 987 від 23 серпня 2004 року на честь багатовікової історії української держави, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів.

Історія українського прапора

Ще до християнізації Русі жовто-блакитні барви символізували Київську державу. Майже всі герби Київської області та України оздоблювалися жовто-блакитними квітами. З XVIII століття полкові та сотенні козацькі прапори Війська Запорізького виготовляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зірки, зброю, постаті святих.

Твердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося під час європейської «весни народів». Вперше такий прапор майорів у червні 1848 року на міській ратуші Львова. З того часу полотнища у національних кольорах використовували під час Шевченківських та інших свят у Галичині, Буковині та Закарпатті.

На Наддніпрянщині це стало можливим після революції 1905-1907 років.

Українська революція 1917—1921 років

З падінням царату ці кольори були вже загальновизнаною українською символікою. 25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців та студентської молоді у Петрограді (Санкт-Петербурзі), а 29 березня у Києві під час Свята свободи українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами.

31 березня учасники Українських зборів у Чернігові встановили український прапор та виконали «Ще не вмерла Україна». 1 квітня у Києві з ініціативи Центральної Ради відбулася понад 100-тисячна маніфестація, на якій тисячі солдатів-українців Київського гарнізону несли синьо-жовті прапори з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам’ять борцям за свободу», «Війна до перемоги».

У Харкові, Полтаві, Катеринославі та інших містах України та за її межами пройшли подібні акції під синьо-жовтими прапорами. Влітку 1917 року під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ – полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту здійняла українські прапори. Вперше – на есмінці «Завидний» з ініціативи керівника української ради корабля Івана Прокоповича.

Офіційно прапор було затверджено 27 січня 1918 року у Тимчасовому законі про флот УНР. 29 квітня на есмінцях та лінкорах, що базувалися у Севастополі, підняли українські прапори. Флагманський корабель “Георгій Побідоносець” подав сигнал про підняття прапора над українським Чорноморським флотом.

За гетьмана Павла Скоропадського на блакитно-жовтій основі формувалися різні службові штандарти. 16 липня гетьман затвердив військовий прапор Української Держави. 13 листопада 1918 року Українська Національна Рада у Львові проголосила державним прапором Західно-Української Народної Республіки синьо-жовтий прапор. За УНР Директорії також використовувався прапор у синьо-жовтих фарбах.

Український прапор за часів СРСР

Окупувавши Україну, більшовики карали за синьо-жовтий прапор.

У другій половині ХХ століття синьо-жовтий пройшов шлях народного визнання та юридичного оформлення. Були поодинокі спроби подати український прапор. 1 травня 1966 року над будівлею Київського інституту народного господарства у Києві (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) замість червоного прапора вранці майорів синьо-жовтий. Георгій Москаленко (студент вечірнього відділення наргоспу) та Віктор Кукса (робочий), які це зробили, планували викликати великий резонанс – прапор мали побачити студенти та робітники заводу «Більшовик», які вранці збиратимуться в колони на першотравневу демонстрацію. Через 9 місяців КДБ знайшов сміливців. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.

22 січня 1973-го у Чорткові на Тернопільщині Володимир Мармус із вісьмома товаришами вивісив 4 національні прапори.

Перед падінням комуністичного режиму

26 квітня 1989-го у Львові під українським прапором пройшов мітинг вшанування пам’яті жертв Чорнобильської трагедії, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято у Києві. 23 березня 1990 року він з’явився над Тернопільською міськрадою; 3 квітня – над Львівською ратушею; 24 липня – урочисто піднято над Київською міською радою.

30 років тому, 24 липня 1990 року у Києві біля будівлі Київської міської ради було урочисто піднято національний синьо-жовтий прапор України під час незабутніх подій української революції 1990-1991 років. Це відбулося за 13 місяців до проголошення державної незалежності України. Це стало одним із ударів по радянській комуністичній тоталітарній російській імперії, що призвели до її руйнування. Як зазначає провідна експертка Українського інституту національної пам’яті Любов Крупник, в епоху СРСР за національний прапор людей карали, тому підняття синьо-жовтого прапора саме у столиці України мало потужне символічне значення. Підтримати цей важливий для всієї країни крок прийшли на Хрещатик близько 200 тисяч киян.

Варто нагадати, що востаннє до цієї події національний прапор майорів над столицею України 12 червня 1920 року, коли війська Симона Петлюри та Юзефа Пілсудського залишали Київ.

Підняття національного прапора в українській столиці стало важливим кроком у національно-визвольних змаганнях за відновлення Української держави.

За тиждень до цієї події, 16 липня 1990 року, Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Тому підняття національного синьо-жовтого прапора саме у столиці України мало потужне символічне значення. У міськраді Києва підготували проект такого рішення. Проте, 24 липня, на засіданні, через брак кворуму рішення про підняття прапора не було прийнято. Проте цього вимагали кияни, зібравшись на мітинг на Хрещатику.

Перед тим, як синьо-жовтий прапор піднявся над столицею, його освятили у Софіївському соборі та почесною ходою принесли до будівлі Київради. Якийсь час після цього кияни чергували біля флагштока, щоб убезпечити прапор від спроб зірвати та знищити.

Проте Київ не став першим містом України, де було піднято наш прапор. Спочатку національний прапор з’явився над будинками міськрад Стрия, Львова, Дрогобича, Тернополя, Житомира.

23 серпня 1991 року український прапор внесли до Верховної Ради

Лише за рік, 23 серпня 1991 року, групою народних депутатів синьо-жовтий український прапор внесено до сесійної зали Верховної Ради, а вже 4 вересня його урочисто підняли над будинком парламенту. Згодом постановами Верховної Ради від 18 вересня 1991 р. «Про прапор України» та від 28 січня 1992 р. «Про Державний прапор України» національному прапору фактично було надано статус офіційного прапора країни. Це прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів із співвідношенням ширини до довжини 2:3.

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор піднявся над Верховною Радою України.

Державний Прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

Актуальна інформація ЗА Одесу у нашому Telegram каналі! Новини, фоторепортажі та історични факти про Одесу.
Читайте нас у Viber! На каналі «Комуналка» розповідаємо про комунальні платежі, тарифи, пільги та субсидії.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Висловіть вашу думку. Це важливо.
Підписатися
Сповістити про
guest
0 коментарів
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
Ще за темою
Всі новини
Вибір редакції
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: