Ключові моменти:
- Бібліотека №30 на Кримській змінилася: сюди знову йдуть люди і не лише по книжки.
- Нові читачі, зокрема переселенці, збільшили кількість відвідувань.
- Разом із книжками люди шукають тут розмов, зустрічей і підтримки.
- Тому бібліотека стала місцем читання, творчості та постійного спілкування.
Ви давно були в бібліотеці? Не у великій, відомій, а у звичайній, яка розташована у густонаселеному районі міста? Якщо вирішите піти, будете приємно здивовані. Чому? Розповім на прикладі своїх відвідин бібліотеки на Кримській, 58.
Бібліотека починається з настрою
Бібліотеку, про яку піде мова, я востаннє відвідувала років десять тому. Тоді була дуже засмучена невеликим книжковим фондом та побоюваннями працівників, що наступ інтернету вже найближчим часом призведе до того, що книги нікому не будуть потрібні. Але ситуація дивним чином змінилася: людям знову цікаво йти до книгозбірень, читати, обговорювати твори і спілкуватися на найрізноманітніші теми. Відповідаючи на цей запит суспільства, філії перетворилися на сучасні центри сімейного читання та спілкування. Цікаві книжки тут знаходять як дорослі, так і діти.
У філії №30 з перших кроків дивує атмосфера: у залах привертають погляд яскраві роботи вихованців художньої школи №2, що знаходиться по сусідству. Завдяки домовленостям, роботи юних митців не лежать десь удома, а представлені відвідувачам. Не можна не звернути увагу й на доглянуті акваріуми у читальному залі та на абонементі – вони створюють особливий домашній затишок.
Далі звертаєш увагу на велику кількість книг. Оскільки в повітрі відчувається легкий запах типографської фарби, розумієш: тут є багато нових видань. Отже, книгозбірня живе не лише за рахунок старих фондів, а має нові надходження, знайомлячи читачів із творами не лише класиків, а й сучасних авторів.
Читачі мають дуже різні запити
Бібліотекарка абонементу Юлія Романенко каже, що кількість відвідувачів значно зросла за рахунок переселенців із Миколаївської, Херсонської та Донецької областей. За рік це близько семи тисяч візитів. Часи пандемії, а згодом і важкі випробування війною зробили життя багатьох складним та непередбачуваним. І саме книги дають можливість відволіктися, зануритися у світ пригод героїв із різних епох.
– Дуже затребуваною є сучасна українська література, – продовжує фахівчиня. – Добре читають твори Світлани Талан. Молодь цікавиться творчістю Макса Кідрука, Андрія Кокотюхи, Любко Дереша, а також історичними романами та ретро-детективами.
Людей також цікавлять сучасні події в Україні, нотатки тих, хто воював, був в окупації, книжки Людмили Охріменко, Максима Кривцова (позивний «Далі»). Серед біографічних романів на піку популярності – видання про Василя Стуса, Дім Гуччі, принцесу Діану, Олену Телігу. На цю літературу навіть вишикується черга.
Зростає інтерес до вивчення історії країни, дуже популярною є серія про українські регіони. Крім того, у бібліотеці є чимало книжок англійською мовою, адже все більше людей прагнуть читати не лише українською. Незмінно високою залишається й зацікавленість у класиці – творах Панаса Мирного, Нечуя-Левицького, Івана Франка. Читачі щиро дивуються, коли бачать на полицях сучасні видання, які зазвичай купують у книгарнях.
Головне – не лише читати, а й спілкуватися
– Оскільки багато мешканців залишилися самотніми після від’їзду родичів за кордон чи втратили рідних на війні, люди шукають можливості з кимось поговорити, – каже завідувачка бібліотеки Вікторія Чекмарьова-Ланецька. – Ми бачимо, як відвідувачі приходять просто привітатися, обговорити останні новини. Саме тому дуже затребуваними є і газети, де публікують аналітику подій в країні та світі.
Дійсно, преса тут є. Навіть свіжий номер «Одеського життя» побачила! Виявилося, що газета надходить завдяки передплаті, яку оформлює наша редакція, за що колектив бібліотеки щиро вдячний.
Бібліотека як місце постійних зустрічей
Неподалік від філії знаходяться загальноосвітні школи №13 та 14, а також художня школа №2, тому школярів тут завжди багато. Вони читають, сперечаються, обговорюють прочитане, через що в залі рідко буває тихо. Але до цього вже звикли, адже жива дискусія – найкращий формат спілкування для підлітків.
– Серія книг про комп’ютерні ігри Minecraft є однією з найпопулярніших серед дітей, – зазначає бібліотекарка Тетяна Херсун. – Вони сприймають усе дуже жваво. Але й дорослі читачі радіють відкриттям. Наприклад, наш літній відвідувач Яків Колманич почав читати літературу про Степана Бандеру та УПА і зізнався, що раніше навіть не здогадувався про ці сторінки української історії.
Дев’ятирічна Ліна приходить до бібліотеки не лише сама (тут же працює бібліотекарем її мама Вікторія Соловйова), а й приводить друзів – майже весь свій клас.
– Люблю читати цікаві, веселі історії, де небагато тексту й багато картинок, – каже дівчинка. – Після цього й самій хочеться складати розповіді, зокрема про школу.
Людмилі Леонідівні 72 роки, вона є читачкою бібліотеки вже близько 15 років:
– Тут дівчатка вже добре знають мої вподобання: я люблю сімейні мелодрами, книги з психології, детективи. Мої колишні колеги теж сюди приходять. Ми іноді настільки захоплюємося обговоренням якоїсь теми, що навіть під час повітряної тривоги не розходимося остаточно – виходимо з будівлі, перечікуємо небезпеку неподалік, а потім знову повертаємося.
Окрім читання, відвідувачі приходять на виставки та концерти, організувати які допомагають викладачки класу вокалу музичної школи №13 Алла Кочіашвілі та Яніна Каратєєва. Взагалі, у бібліотеці постійно щось відбувається. Чесно кажучи, про таку активність у колишніх читальнях годі було й мріяти.
Часи змінилися. Наступ інтернету та соціальних мереж не знищив цінність паперової книги, а натомість допоміг бібліотекам перетворитися на справжні хаби навчання, творчості та спілкування. Місця, де кожен може знайти не лише цікаве видання, а й однодумців – ту саму «найціннішу розкіш – розкіш людського спілкування», про яку писав ще Екзюпері.
Раніше ми розповідали, як сільська бібліотекарка на Одещині перетворила книгозбірню на центр життя громади.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Як в Одесі відкрили «храм знань»: 135 роки Центральній бібліотеці імені Франка
