Ключові моменти:
- В Одесі збереглася справжня телеграма XIX століття з проханням терміново надіслати гроші
- Документ написаний автентичною «телеграфною» мовою без розділових знаків і пояснень, з помилками
- Текст телеграми відображає реальні масштаби торгівлі, фінансів і портового життя Одеси
Перед нами — автентичний текст телеграми XIX століття, збережений без стилістичних правок і поданий мовою оригіналу. Цінність його в мові та стилі. Там не має ніякої романтики. Це сухе, наказове ділове спілкування, яким користувалися одеські підприємці, коли йшлося про гроші, товари й термінові розрахунки. Там багато помилок, хоча називаються великі суми грошей для того часу.
Контекст документа пояснює засновник музею-кав’ярні «Стара Одеса» Петро Манеліс, у просторі якого оригінальна телеграма зберігається сьогодні. Саме телеграфний стиль — без розділових знаків, із переліком витрат і товарів — дозволяє побачити, як насправді працювала економіка портового міста XIX століття і якою була мова щоденних бізнес-рішень.
Цей документ ламає усталений образ «романтичної Одеси минулого». У кількох рядках — не легенда і не ностальгія, а жорстка повсякденність торгового міста, де слова коштували грошей, а мова була інструментом дії, а не прикрасою.
«Близ острога дом Литунова»: таємниця однієї телеграми XIX століття
Перед нами — справжня телеграма з 19 століття. Жовтуватий папірець, ледь помітні сліди старого клею, і написаний характерним «телеграфним» стилем текст…
Адреса: Одесса близ острога дом Литунова Силле
Текст (збережено мову оригіналу): «Присылай деньги скарей 6 тисяч отчети отдадим обители пшеници ячмен риба икра парусина судно Анциму расход 17 тисяч протчии требуют расчети скарей присилай Анастасии».
Ця телеграма — як машина часу. Вона приїхала до нас із XIX століття, коли Одеса була величезним торговим портом, де грецькі бриги й каїки стояли пліч-о-пліч з англійськими й французькими пароплавами.
Одразу виникають питання. «Близ острога дом Литунова Силле» — що це за адреса?
― У XIX столітті в Одесі не було звичних для нас адрес з номерами будинків. Люди писали орієнтирами. І найпоширенішим орієнтиром у центральній частині міста був острог — міська тюрма, ― пояснює засновник Музею-кав’ярні «Стара Одеса» Петро Манелис, де ми і познайомились з цією телеграмою з далекого минулого.
Тож фраза «Одесса близ острога» означає: «Одеса, район біля міської тюрми».
«Дом Литунова» — це будинок, що належав власнику на прізвище Литунов (чи Литуновъ — з твердим знаком, як тоді писали). Це був, скоріш за все, типовий дохідний дім або приватний будинок у кварталі острога.
«Силле» — найімовірніше, ім’я або прізвище отримувача (або квартиронаймача). Це могло бути:
- французьке/німецьке ім’я Силль / Sille,
- прізвище Силле / Силли,
- або навіть прізвисько, яким у телеграмі економили слова.
Отже, повна розшифровка адреси: Одеса, район біля міської тюрми, будинок Литунова, квартира/отримання на ім’я Силле.
Хто ж такий Анцим?
«Судно Анциму» — хто такий Анцим?
А от це вже справжня одеська класика!
«Анциму», «Анцим», «Антсим-Анциму», «Антимос» — це не назва конкретного корабля. Це народне, спрощене позначення будь-якого грецького торгового судна 19 століття, капітан чи власник якого носив ім’я Антимос — одне з найпоширеніших грецьких імен того часу.
В Одесі тоді щодня стояло на рейді по 40–80 грецьких парусників. І серед капітанів постійно траплялися Антимоси:
- Антимос Пападопуло
- Антимос Калогеропуло
- Антимос з острова Самос
- просто «Святий Антимос»
Тому в народі почали говорити просто: «Анцим прийшов — інжир привезли!» «Анцим з оливковою олією стоїть на рейді».
Саме такі «Анцими» привозили в Одесу ізюм, інжир, оливкову олію, вино, губки, тютюн, вовну, шкіру, а вивозили назад пшеницю, ячмінь, борошно, ліс, метал.
Текст телеграми — справжній одеський бізнес-стиль XIX століття.
Примірний переклад на сучасну мову: «Швидше присилай гроші — 6 тисяч. Звіти віддамо. Обов’язково! Пшениця, ячмінь, риба, ікра, парусина. Судно Анциму. Витрати 17 тисяч. Інші вимагають розрахунки. Швидше присилай. Анастасії».
Це класичний одеський телеграфний стиль:
- без зайвих слів:
- з терміновістю («скарей»)
- з грецьким судном «Анциму»
- з Анастасією (ймовірно, дружина, сестра чи довірена особа, якій наказують переказати гроші)
Така телеграма — це справжній голос старої Одеси: швидкий, діловий, трохи хаотичний, але завжди з грецьким присмаком і запахом моря.
Сьогодні ці рядки — як місток у 19 століття. Вони лежать перед нами — і шепочуть: «Одеса завжди була інтернаціональним портом. І завжди тут крутилися великі гроші. І завжди тут торгували».
Раніше ми розповідали про рідкісний екземпляр перших грошей Української народної республіки, який зберігається у кав’ярні музеї “Стара Одеса”.
Ще одна публікація, пов’язана зі “Старою Одесою”, повідомляла про останню медаль до 600-річчя Одеси та чому вона вирушила до Снятина.
Читайте також: Як світло нормували в минулому: в Одесі показують унікальні світильники та документи
Фото авторки
