Ключові моменти:
-
Колишні регіональні активісти партії Шарія фактично привели у ради людей, пов’язаних з ОПЗЖ
-
Списки кандидатів формувалися в останній момент і без участі місцевих осередків
-
Партія використовувала залякування, підпали та тиск на «нелояльних» депутатів
-
Такий формат «інтернет-партій» становить пряму загрозу демократичним процесам
«Ми були щиро ошукані»: як усе починалося
Максим Скибинський — лікар і військовий, який у 2019–2020 роках очолював районний осередок партії Шарія в Кілії.
— Я не був політичним активістом. Я був молодим лікарем, якого обурювало, що з ремонту туалету роблять піар на сотні тисяч гривень. Ми реально думали, що контролюємо владу, — розповідає він.
Робота осередку зводилася до аналізу тендерів, запитів у міськраду та публічної критики сумнівних витрат.
Газети без Криму і перший «дзвіночок»
Переломним моментом стала поява партійної газети з картою України без Криму.
— Я відмовився її роздавати. Нам прислали близько десяти тисяч примірників — вони так і залишилися лежати в тій службовій квартирі, — говорить Максим Скибинський.
Пояснення про «помилку редакції» активістів уже не переконували.
Побиття, підпали і «медіашоу»
За словами Скибинського, насильство використовувалося як інструмент політичної технології.
— Зараз я переконаний, що деякі побиття були організовані самою верхівкою. Це робилося для картинки й тиску на владу, — каже він.
Після інцидентів партійців централізовано вивозили на акції протесту.
Місцеві вибори: як ОПЗЖ зайшла «через Шарія»
Найбільше розчарування активісти відчули напередодні місцевих виборів 2020 року.
— Ми проробили величезну роботу, а по факту привели у владу людей з ОПЗЖ. Саме тоді стало зрозуміло, що далі так бути не може, — підсумовує пан Максим.
Тиск після виборів
Після голосування депутати, які відмовилися виконувати вказівки керівництва, зіткнулися з погрозами.
— Їм прямо писали: або здаєш мандат, або буде гірше. Це була системна історія тиску, — пояснює він.
Чому такі партії небезпечні
Скибинський вважає, що історія партії Шарія стала показовим прикладом небезпеки «інтернет-проєктів» у політиці.
— Це був перший масовий негативний досвід інтернет-партії в Україні. І добре, що він став уроком, — підсумовує Максим Скибинський.
Фракція партії Шарія в Одеській міськраді: коротка історія
На місцевих виборах 2020 року партія Шарія отримала шість мандатів в Одеській міській раді. Це був один із найпомітніших результатів політичного проєкту блогера на півдні України.
Однак уже в перші місяці після виборів стало зрозуміло, що фракція не є цілісною. Частина депутатів відмовилася виконувати вказівки партійного керівництва та голосувати в унісон із проросійськими силами. Усередині фракції почався конфлікт.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії партія Шарія була заборонена, а її одеська фракція фактично припинила існування. Частина колишніх депутатів дистанціювалася від бренду партії, інші зникли з публічного політичного поля та склали мандати. Політичний проєкт, який заходив у міськраду під гаслами «контролю влади», завершився розколом і втечею ключових фігур.
Раніше ми публікували розслідування про те тек, як в Одесі здають замлю у центрі міста за безцінь: Оренда комунальної землі «по-одеськи», або чому земля в центрі міста здешевшала втричі.
Читайте також: Як знищили «Червоні Зорі»: місце вічного спокою іменитих одеситів перетворили на сміттєзвалище, щоб забудувати елітками
