Ключові моменти:
- У 2025 році ЗСУ стримували ворога в умовах чисельної переваги РФ, зберігши всі обласні центри та сповільнивши просування противника, попри втрати людей і територій.
- Війна набула технологічного характеру: дрони, далекобійні удари, морські БПЛА та високоточні атаки по військових об’єктах РФ стали ключовою перевагою України.
- Український оборонно-промисловий комплекс забезпечив близько 40% озброєння фронту, активно розвиваючи ракетні програми, безпілотні системи та цифрові рішення із ШІ.
- Попри проблеми з мобілізацією, Україна посилює підготовку майбутніх захисників, підтримує партизанський рух на окупованих територіях і спирається на масштабну волонтерську допомогу тилу.
Підсумки війни 2025
Здобутків немає, ми втрачаємо населені пункти та людей, ми програємо – це наративи не лише ворожого ІПСО, а й думки частини населення України. Багато наших громадян воліють, аби ЗСУ якимось чарівним чином, попри значну перевагу росіян у кількості, не надто активну допомогу партнерів й недолугу мобілізацію, перемогли, ще й бажано швидко.
Проте у протистоянні з таким великим ворогом обійтися без людських і територіальних втрат неможливо. У надскладних умовах наші оборонці роблять дива: темпи просування росіян є повільними, жоден обласний центр не був втрачений, а кількість ліквідованих ворогів і здатність ЗСУ знищувати логістику у глибокому ворожому тилу – дивує світ.
Українська зброя: міф і реальність
Кожен рік російсько-української війни не схожий на інший. У 2025-му життя наших захисників та успіхи на фронті залежали від технічного оснащення. І тут, окрім озброєння від наших союзників, вітчизняному ОПК є чим пишатися.
Цього року в межах ініціативи «Зброя Перемоги» Міноборони уклало довгострокові контракти з 12 українськими виробниками озброєння на суму майже 130 мільярдів гривень. Це важливо, адже війна зараз – технологічна.
Війна дронів
Ризикують власним життя наші оборонці тепер рідше: штурмують на відкритій місцевості або завдають ударів по інженерних захисних спорудах ударні дрони.
Застосування безпілотних літальних апаратів (БПЛА) різноманітне: ураження живої сили та техніки, розвідка, доставка боєприпасів, допомога в евакуації тощо. Завдяки новітнім рішенням та масовій успішній підготовці операторів дронів аналітичні центри RUSI та ISW називають Україну «епіцентром еволюції безпілотних технологій» і запрошують наших фахівців готувати закордонних спеціалістів.
Розробкою та виробництвом безпілотних систем в Україні зараз займаються сотні державних і приватних підприємств, а арсенал ЗСУ налічує десятки зразків комплексів найрізноманітнішого призначення.
На окрему увагу й подяку заслуговують далекобійні дрони, завдяки яким стало можливим:
- проведення операції «Павутина», в результаті якої було знищено та пошкоджено 41 далекобійний бомбардувальник. Наші дрони атакували такі ненависні кожному українцеві летовища: «Оленья», «Дягілєво», «Іваново», «Бєлая»;
- знищення та пошкодження декількох десятків російських заводів з виробництва зброї та її компонентів;
- успішні атаки на російські НПЗ.
А комбіновані атаки з використанням морських дронів створюють справжню паніку у Z-спільноті та на флоті РФ після:
- ураження підводного човна класу «Варшав’янка»;
- ураження танкерів тіньового флоту у відкритому морі;
- ураження суден у порту Новоросійська.
І це далеко не повний перелік.
Максимальна відстань (станом на зараз) уражених російських об’єктів від українського кордону – 1800 кілометрів! Рекордні за дальністю українські діпстрайки були високоточними, адже цивільне населення РФ та інфраструктура ушкоджень не зазнали. На відміну від росіян, які влаштовують за допомогою дронів «полювання» на цивільних, особливо на Херсонщині та Харківщині.
Лише один маленький приклад, на що здатні ці непоказні «пташки»: півтора місяці дрон утримував позицію, завдяки чому протягом цього часу людські втрати – нульові.
Українські гранатомети, «Нептуни» і те, про що поки не говоримо
Не лише дронами посилене українське військо: стрілецьку зброю, гранатомети, боєприпаси, ракетне озброєння тощо поставляють українські зброярі. Близько 40% зброї на фронті у 2025-му – вітчизняного виробництва.
Однією з інновацій є розробка й виготовлення озброєння відносно невеликими приватними підприємствами. Дещо – модернізовані варіанти ще радянського зразка, а частина – повністю розроблена й виготовляється в Україні.
«Вільха», «Сапсан», вже модернізована версія «Нептуна» (попередниця якої потопила крейсер «Москва»), «Фламінго» – українська ракетна програма працює й складає непогану конкуренцію російським та закордонним аналогам. Кількісної переваги ракетне озброєння не має, поки.
ШІ та загальна цифровізація ЗСУ
За словами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, зараз фактично все технологічне озброєння війська має елементи штучного інтелекту (ШІ): дрони, системи ППО, протидія ворожому РЕБ тощо. Попри деякі помилки ШІ, який все ще є недосконалим, він здатний на дивовижні речі.
Наприклад, використання ШІ-програми Clarity: вона автоматично шукає пріоритетні цілі для ураження на аерознімках, зроблених за допомогою розвіддронів, і позначає їх на мапі. Те, на що людина раніше витрачала години, програма робить за кілька хвилин і помічає те, що людина може пропустити.
За останні п’ять років Україна за ключовим індексом цифровізації зі 102 місця опинилася на п’ятому місці у світі. Цифрові сервіси активно використовуються у трьох аспектах діяльності ЗСУ:
- люди – для зручності особистих потреб військовослужбовців (Резерв+, Армія+);
- зброя – маркетплейс DOT-Chain Defence (для своєчасного отримання військовими FPV-дронів, дронів-бомбардувальників, засобів РЕБ);
- цифровізація логістики та координація воєнних дій – бойова система DELTA (платформа для збору даних з поля бою у реальному часі), за допомогою якої нещодавно наші ВМС керували безпілотними системами у навчаннях НАТО, система «Імпульс», SAP, Медична інформаційна система та інші.
Провал мобілізації та підготовка майбутніх захисників
Сучасні цифрові рішення впроваджує і застосовує людина, яку необхідно мотивувати, а згодом – навчити. Якщо друге повільно, але змінюється на краще, то з мотивацією – проблеми достатньо серйозні. Провал мобілізаційної кампанії має місце: скандали з ТЦК, діяльність ворожого ІПСО, складність переводу військовослужбовців на інше місце служби, невизначеність термінів перебування на фронті, невідповідне грошове утримання, не дуже налагоджена комунікація – все це важко назвати продуманою кампанією. Втім, є й нові, креативні кейси.
Військова підготовка у вишах
Майбутній захисник має володіти базовими загальними військовими навичками, які з вересня 2025 року є обов’язковими для студентів закладів вищої освіти. Вона передбачає 300 годин підготовки на першому або другому році навчання.
Курс складається з теоретичної (проходитиме у виші) та практичної частин (відбуватиметься у навчальних центрах ЗСУ під час канікул). Жінки можуть долучатися за бажанням, а ось чоловіки у разі відмови – з вузів будуть відраховані. Основний акцент під час підготовки – на практичні навички (володіння зброєю, домедична підготовка, орієнтування на місцевості тощо).
Контракт «18-24»
Саме у цій віковій групі, яка наразі не підлягає загальній мобілізації, шукають добровольців для укладання контракту із ЗСУ. Проєкт стартував як пілотний у лютому 2025-го в трьох бригадах. Згодом поширився й на інші, насамперед, штурмові підрозділи та підрозділи операторів БПЛА.
Серед умов контракту: можливість вибору підрозділу й посади, суттєві грошові виплати, посилена підготовка перед початком служби, пільги після завершення контракту. Всупереч очікуванням, можливостями проєкту скористалася не така велика кількість молоді, хоча й часу для оціночних висновків пройшло не надто багато.
Таємні підрозділи в окупації
Їхня діяльність – цвях у труну російського ІПСО, яке намагається переконати себе і світ, що їхній прихід на українську землю був бажаним. Спротив росіянам на 20% окупованих територій доволі потужний.
Партизани саботують, палять, влаштовують інші види диверсій, збирають розвіддані, допомагають українським військовим у проведенні операцій в тилу ворога, хоча їм, можливо, й важче, ніж на фронті. Загроза тортур і смерті у разі виявлення – стовідсоткова.
Попри це, партизанський рух присутній у всіх окупованих регіонах України, зокрема й на Луганщині, Донеччині та в Криму. Важка комунікація та інформаційна ізоляція громадян України по обидві лінії фронту створює ілюзію відсутності боротьби проукраїнськи налаштованих людей на ТОТ, але це хибне уявлення.
Наприклад, на рахунку самоорганізованого «Маріупольського спротиву» підпали й диверсії у різних містах Донецької області. У лютому партизани підірвали автівку з агентами ФСБ, у травні – знищили об’єкт залізниці.
Ще один потужний партизанський рух «С.Р.О.К.» діє на Запоріжжі. У їх здобутку – підриви ворожої техніки, засідки на дорогах, ліквідація російських військових та колаборантів. Не пасе задніх і кримськотатарський АТЕШ, на рахунку якого чимало вдало проведених операцій.
А ще мелітопольська «Зла мавка», ненасильницька «Жовта стрічка до» та інші, назви й імена учасників яких ми дізнаємося лише після Перемоги. Ба більше, ГУР наводить офіційно підтверджені дані зі збільшення пожеж та підривів залізниці партизанами й на території РФ.
Волонтери – фронту
На початок грудня 2025-го кількість офіційно зареєстрованих волонтерів вражає – 11792! З моменту повномасштабного вторгнення це найбільше. За 11 місяців 2025 року люди задонатили на різноманітні збори 32,47 мільярда гривень.
Гроші, смаколики, військове обладнання та спорядження, маскувальні сітки, турнікети й дитячі малюнки – усю допомогу перерахувати та зареєструвати неможливо. Та й чи потрібно? Головне пам’ятати – ми не донатимо, ми інвестуємо у безпеку – свою та своєї родини.
Цей рік, беззаперечно, був важким: мапа окупованих територій стала більшою, як збільшилась і кількість полеглих захисників. Проте ми продовжуємо боротьбу – затято, несамовито, всупереч усьому.
Ми міцніємо, дорослішаємо, формуємо потужне, високотехнологічне військо. І маємо нарешті усвідомити: швидкої перемоги не буде, нам варто розраховувати переважно на власні сили, вітчизняний ОПК та нереальну міць і впертість наших захисників, яких підтримує тил.
Українська Перемога – не лише про мир, це про існування нації та спокійне, щасливе життя кожного з нас.
Читайте також:
- «Мы учились разминировать по YouTube»: история одесского предпринимателя, который стал сапёром-разведчиком
- Россия удвоила удары по портам Одесской области: как работает морской коридор
- Итоги встречи Трампа и Зеленского: о чем договорились и за что хвалят Путина
