Ключові моменти
-
Тилігульський лиман, колись найглибший і найчистіший в Одеській області, стрімко міліє і засолюється.
-
Через нестачу прісної води з річки Тилігул водойма ризикує перетворитися на солоне озеро типу Куяльника.
-
Солоність лиману зросла утричі: більшість видів риб і водоростей уже зникли.
-
Масові замори риби та скорочення популяції птахів свідчать про екологічну катастрофу.
-
Канал, який мав з’єднати лиман із морем і врятувати його, недобудований та замулився.
Найчистіший лиман Одещини: що відбувається на Тилігулі
Тилігульський лиман – унікальне 80-кілометрове водоймище на кордоні Одеської та Миколаївської областей. Від Чорного моря він відокремлений широким пересипом. Тому його водний баланс повністю залежить від водності річок, що впадають у лиман, атмосферних опадів і підземних джерел.
Ще наприкінці минулого століття максимальна глибина Тилігульського лиману сягала 21 метра. Згодом, у результаті глобального потепління та хижацького споживання людьми природних ресурсів, він почав міліти. Щороку, стверджують дослідники, рівень води в лимані падає на 70 сантиметрів.
Річка Тилігул – основне джерело живлення лиману прісною водою – міліє, замулюється, заростає очеретом. У її басейні не тільки по основному руслу, але і по притоках, – безліч ставків і водосховищ. Штучні водойми перехопили стік – і сьогодні він просто мізерний.
– Дуже погано стало вже 10 років тому, – зазначає начальник науково-дослідного відділу Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» Одеської області Ігор Гержик. – Але першопричини з’явилися ще в 50-х роках минулого століття. Саме в той час річку почали освоювати, розорювати землі. А в 90-х Тилігул «добили» – коли видавали земельні паї.
Ліченими залишилися джерела, що впадають у лиман.
– Дефіцит прісного стоку значно збільшився на початку 2000-х років. Він досяг приблизно 30 мільйонів кубометрів на рік. Але Тилігулу, в порівнянні з іншими, більш дрібними лиманами закритого типу, все ж пощастило, – вважає Олег Деркач, директор Тилігульського ландшафтного парку Миколаївської області з початку його створення по 2021 рік. – Адже за історичний час в ньому було накопичено понад 600 мільйонів кубів води. Але все ж такий дефіцит показував, що, якщо нічого не робити, то лиману вистачить років на 20. Він просто випарується. У найглибших місцях спочатку перетвориться на ізольоване водоймище. А потім – і зовсім зникне.
Флора і фауна Тилігульського лиману: чи можна зловити бичка і лікуватися грязями
Оскільки лиман міліє, солі, розчинені в його водах, накопичуються. У 80-90-х роках солоність Тилігулу коливалася в межах 8-10 проміле – тобто до 10 грамів солі на літр води. Це дозволяло мешкати в ньому не тільки морським організмам, а й прісноводним.
– Це була одна з найпродуктивніших солонуватих водойм з багатою фауною, – згадує Олег Деркач. – Тут мешкали різноманітні види бичків, судак, тарань, глоса, кефаль. І тривалий час лиман таким і залишався. Але вже в першому десятилітті нинішнього століття солоність зросла до 17-20 проміле. На сьогодні – досягла 30 проміле. А у верхів’ях лиману, в Каїрській затоці, доходить вже до 40.
Як наслідок, за словами еколога, колишнє видове різноманіття практично втрачено. Першими через зростання солоності зникли бички-кнути. За ними – бички-кругляки. Виживає бичок-зеленчак, який витримує сильну солоність.
Різко втрачається і прозорість води в лимані. Якщо раніше вона становила сім метрів, то зараз – приблизно два.
Колись тут мешкали кущисті прісноводні водорості. А сьогодні Тилігул здебільшого затягнутий нитчаткою – ніби тонкими довгими нитками зеленого кольору.
Невідомо, в якому стані знаходяться й тилігульські сірководневі грязі – не такі «розкручені», як куяльницькі, але вони теж вважаються цілющими. Вони були розвідані ще в 70-х роках минулого століття. І, за деякими оцінками, їхні запаси досягали 14 млн тонн. У той же період були підтверджені й лікувальні властивості тилігульських грязей. Тож сьогодні для застосування в грязетерапії їхню бальнеологічну цінність доведеться підтверджувати знову. І, з огляду на те, що протягом багатьох років у Тилігул скидають стічні води, а місцеві фермери використовують добрива на полях, розташованих у забороненій 50-метровій зоні від урізу води, процес грязеутворення, найімовірніше, змінився.
На Тилігулі зникають птахи
Дуже хороший індикатор стану навколишнього середовища – птахи. Адже в першу чергу внаслідок екологічного розладу зникає їхній корм. І, судячи з даних орнітологічних спостережень, ситуація на Тилігульському лимані змінювалася катастрофічно – втрачалося видове різноманіття пернатих, скорочувалася їхня кількість. Якщо раніше скупчення птахів під час осінніх і весняних міграцій досягали сотень тисяч особин, то вже на початку 2000-х більше 30 тисяч нарахувати було складно. А різноманітність видів скоротилася приблизно в п’ять разів.
– У нас були колонії шилодзьобки на кілька сотень пар, – згадує Ігор Гержик. – Зараз налічуємо одиниці. В колонії річкового крячка рябодзьобого – до 15 тисяч пар було. Зараз ледь п’ять тисяч можна нарахувати.
– Практично зникли дерихвіст лучний, який постійно гніздився на пересипі, багато видів куликів. Якщо раніше їх налічувалося сотні особин, то зараз, якщо знаходимо десятки, – це вже успіх, – доповнює Олег Деркач. – Фоновим видом залишається чайка озерна.
Рятівний канал: чи можливо відновлення Тилігульського лиману
Ідея з’єднати лиман з морем з’явилася ще в середині минулого століття. Тим паче, в Тилігульському пересипі завжди під час паводку утворювалася так звана «прорва». І хоча в ті часи лиман залишався повноводним, професор Одеського національного університету імені Мечникова Федір Замбриборщ запропонував прокласти там канал. Здебільшого він повинен був сприяти зарибленню лиману.
Канал було прорито. Його гирло постійно замулювало – доводилося розчищати. Але з часом канал занедбали. Він остаточно замулився. Але, коли лиман став міліти, про нього згадали знову.
На відновлення каналу в 2016 році Одеська та Миколаївська обласні ради виділили десятки мільйонів гривень. Його глибина мала сягати двох метрів. Проект передбачав реконструкцію, спорудження шлюзу для контролю рівня води в лимані, будівництво мостового переходу, зміцнення укосів. До того ж передбачалося, що затвори будуть відкриватися не тільки для наповнення Тилігулу морською водою, а також у зворотному режимі – для забезпечення водообміну і його розсолення. Дійсно, відновлення каналу ситуацію поліпшило – рівень води піднявся. У нижню, більш солону частину лиману почали заходити морські мешканці. Тилігул став більш продуктивним.
На жаль, позитивний ефект відновлення каналу виявився короткочасним, зазначає Олег Деркач. До двох метрів його так і не поглибили. Будівельні роботи до кінця не довели. Гідротехнічна споруда швидко замулилася – пропускна здатність зменшилася. Але розчищати її не поспішали. Коштів, як завжди, не вистачало. До того ж під час їх освоєнні виявилися зловживання. В результаті – будівельні роботи дотягли до 2022 року. А лиман знову почав міліти і засолюватися.
Замори риби на Тилігульському лимані та заморожений пеленгас
– Коли я керував Тилігульським парком, рибальські бригади намагалися у своїх звітах не заявляти про вилов цінних видів риб. Переважно в них фігурувала атерина – дрібна фактично сміттєва рибка, – згадує Олег Деркач. – Але насправді, за негласними даними, за рік виловлювалося близько 100 тонн кефалі. Навесні вона заходила в лиман, нагулювала вагу. А восени її ловили перед виходом у море. Статистику не показували до 2020 року. Тієї зими Тилігул сильно промерз – багато риби вмерзло в лід. І рибалки з усіх сусідніх з лиманом сіл випилювали з крижин пеленгас. А наші рибні інститути та контори виїжджали на місця і приблизно враховували, скільки риби на день вивозиться. За оціночними даними, в Тилігулі за ту зиму було вилучено від 30 до 90 тонн пеленгаса. Правда, тоді була втрачена зграя, яка сформувалася за багато років. І пеленгас свою чисельність так і не відновив.
Влітку цього року на Тилігульському лимані Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу зафіксувала масову загибель риби і креветок. Узбережжя було вкрите загиблою чорноморською кефаллю, бичками, атериною. Серед основних причин замору співробітники ДЕІ називають зниження рівня води в лимані внаслідок слабкого припливу з річки Тилігул і Чорного моря.
Польові дослідження Тилігулу цього року щомісяця проводять фахівці Інституту біології південних морів НАН України. Мета проєкту – розробка оптимальних шляхів досягнення доброго екологічного стану лиману, ізольованого від моря. Сподіваємося, результати досліджень не залишаться тільки в наукових монографіях і звітах.
Читайте також:
- Куяльницький лиман після злив: чи врятує природу аномальна вода?
- На Одещині та Хмельниччині відроджують пересихаючі ставки: як об’єдналися рибалки та екологи
- Схили Тилігульського лиману перетворили у сміттєзвалище: екологи відреагували
