Ключові моменти:
- Незважаючи на спеку і війну, липнева Одеса тішить квітучими вулицями;
- Троянди, мальви, чорнобривці, ромашки – квіти, які всупереч тривогам прикрашають місто;
- Природа ніби нагадує про цінність життя і надію навіть у найважчі часи.
Може, так природа так вчить нас любити життя, всупереч пекучому сонцю? Ви ж тільки погляньте на ці гордовиті троянди и скромні чорнобривці, на мальви, на інші квіти.
Так, липневі вулиці Одеси дихають квітучою красою, незважаючи на пекуче сонце, яке висушує землю в очікуванні дощу. Останній дощ був дощиком-крихіткою, його ледве й помітили, але одеська природа ніби вперто тримається, нагадуючи нам про життя.
Ці гордовиті троянди, скромні чорнобривці, пишні мальви, ніжні ромашки… Усе це творить диво посеред спеки й тривог. Вулички, оздоблені квітами, виглядають так, ніби війна й шахедні атаки десь далеко, ніби природа сама кличе нас любити кожен момент, кожен промінь.
Але в серці осідає смуток. За цією красою ховається біль – війна не стихає. А троянди гордо стоять, і їхні пелюстки трохи тремтять під легким вітерцем… Чорнобривці скромно клонять голівки, ніби в жалобі за спокоєм, якого нам так бракує.
У всій цій красі є головне, вона немов шепоче, що життя триває, що навіть посеред лиха природа знаходить спосіб цвісти. Погляньте на ці квіти, відчуйте їхній аромат, і нехай він на мить зігріє душу, попри все.
Кожна квітка – мов мовчазний крик про мир, якого нам бракує. У цих вуличних живих квітах – сама надія. Природа не здається, вона цвіте крізь біль…
Погляньте на ці квіти, вдихніть їхній аромат, відчуйте, як вони лоскочуть душу, і нехай ця краса на мить зігріє серце, попри сльози й тривогу.
Тримаймося!..
Фото авторки
