Всім привіт і не тільки всіх вас і нас з понеділком, а й з 1 квітня! І нехай нам нині, м’яко кажучи, не зовсім до гумору, для того, щоб жити, сподіватися, вірити і боротися, нам все ж таки необхідно хоч трохи позитиву. До того ж, наш одеський гумор, як відомо, непереможний і незнищенний.
І тому, не змінюючи нашої доброї традиції, починаємо квітень з анекдоту:
Літка єврейська мама дзвонить своїй заміжній дочці і запитує її, як ідуть справи.
– Все жахливо, – стогне дочка. – У мене розколюється голова, болять спина і ноги, у хаті безлад, а діти зводять мене з розуму.
– Послухай, не переймайся, – заспокоює її бабуся, – зараз усе влаштуємо. Ти піди приляг, а я зараз приїду, приготую обід, приберуся і таки погуляю з дітьми. А ти трохи відпочинеш і приготуєш вечерю для Соломона.
– Для Соломона? – здивувалася жінка. – Для якого Соломона?
– Як для якого, для твого чоловіка! – відповідає бабуся.
– Мого чоловіка звуть не Соломон, а Мойша! – відрізала жінка.
– Вейз мір! – вигукує бабуся, – я, мабуть, не туди потрапила!
– Вейз мір! – вигукнула жінка, – то ви шо, не приїдете?!..
Ще більше одеських анекдотів:
