Зграї бездомних собак мешкають у дворах багатоповерхових будинків, на центральній площі, вокзалах, у зонах торгівлі та відпочинку. Дедалі частіше розлючені тварини нападають на перехожих.
За кордон не взяли
Ветеринарні лікарі з гуманістичного руху UAnimals, які працюють у всіх регіонах України, зазначили, що в жодній громаді не бачили такого неподобства, як у Рені. Чому? Можливо тому, що Рені — місто прикордонне.
У перші місяці війни через Ренійську громаду йшов великий потік біженців. Багато хто віз із собою домашніх тварин. Але, мабуть, вирішивши, що знайти за кордоном житло без тварини простіше, вони її залишали. Або просто на вулиці, або на території пункту митного контролю.
Собак на пунктах пропуску і в місті розвелося стільки, що хтось навіть намагався зупинити процес найжахливішим способом. Це виявилося під час роботи ветеринарних лікарів з руху UAnimals, які приїхали до Рені в рамках Всеукраїнської програми безоплатної стерилізації бездомних тварин.
— Під час операцій лікарі виявили у деяких собак крововилив у черевній порожнині. Фахівці стверджують, що це — наслідки дії щурячої отрути, — розповідає активістка «Ренійського товариства захисту тварин» Любов Хлипавка. — Ми зробимо все можливе, щоб виходити цих песиків, але я не знаю, куди їх повертати. Ми ж не можемо після стерилізації повернути тварин туди, де їх намагалися отруїти.
Чоловіче, не кидайтеся на собак!..
Випадків нападу бездомних собак на людей стає дедалі більше. Щодня — дзвінки до міськради, в поліцію, журналістам.
— Їду велосипедом житловим мікрорайоном порту, і раптом на мене кидається собака: вкусила, зараза! — зателефонував пенсіонер Іван Мунтяну. — Їду далі — на площі знову нападають, уже зграя. Я почав відбиватися. Тут виходить громадяночка: «Чоловіче, не кидайтеся на собак, вони не кусаються!». Ледве стримався, щоб їй не нагрубити. Вона підгодовує, вона — хороша, а я — лиходій? Гаразд, я — дорослий чоловік, відіб’юся якось, а як же дитина?
Іван Мунтяну того ж дня звернувся в поліклініку, і, поки чекав у черзі, знову зателефонував:
— Треба якось розв’язувати проблему. Насамперед звісно, необхідно якомога більше собак стерилізувати. І кудись влаштувати — хоч у притулок. Якщо тварина здорова, намагатися знайти господаря. Особисто я взяв би собі кобелька. А якщо тварина хвора, може, гуманніше її приспати? Я люблю тварин, але ми маємо комфортно жити одне з одним, а не ворогувати. Багато хто критикує міськраду, мера. Але голова громади сам нічого не вирішить — треба всім за це взятися.
Без бирок у вусі — більшість
У травні поточного року секретар Ренійської міськради Оксана Єфименко та керівник ГО «Регіональний аналітичний центр» Світлана Гудь запропонували зібратися всім, кого хвилює проблема зростання популяції безпритульних тварин у місті Рені.
Зібралися. Ще раз переконалися в тому, що у ренійців різні погляди на розв’язання проблеми. Зійшлися в одному: треба починати зі стерилізації.
Активісти оголосили збір коштів і взялися за роботу.
Паралельно з цим керівниця громадської організації Наталя Брагаджи та соратники почали шукати партнерів. До Рені прибула бригада ветлікарів від UAnimals, і за п’ять днів стерилізувала 264 собаки, а заодно понад 160 котів. Ренійська міськрада виділила приміщення для перетримки прооперованих.
Складно сказати, який відсоток бродячих собак вдалося стерилізувати. За оцінками волонтерів, 10%.
Починати з… господаря
Але досягнутий результат може бути зведений нанівець, якщо не продовжувати роботу. І якщо самі жителі міста безвідповідально ставитимуться до своїх домашніх тварин.
Як розповідає Любов Хлипавка, непотрібного потомства багато жителів міста позбуваються просто — залишають цуценят на території ринку, лікарні, дитячих садочків: може, хтось зглянеться і візьме. Найбільш «винахідливі» приносять коробку з приплодом просто під хвіртку сусіда, який точно повз не пройде. Активісти товариства захисту тварин уже уникають публічності — їм підкидають приплід постійно. І вони годують, лікують, роздають у надійні руки, стерилізують власним коштом.
Що характерно: у селах Ренійської громади рідко можна побачити бездомного собаку. Ну хіба що парочку біля автобусної зупинки.
— У нас просто кожен господар дивиться за своїми тваринами, — прокоментував староста села Новосільське Андрій Войнов.
Ось із цього, схоже, і треба починати. Щоб не боротися з наслідками.
