12 липня 1894 року народився письменник, сценарист і драматург, журналіст та військовий кореспондент Ісаак Бабель. Одеський краєзнавець, геолог, педагог Дмитро Жданов кілька років по крихтах збирав матеріали про письменника.
Изучив публикации многих краеведов, филологов, касающиеся биографии Бабеля и Одессы его периода, вывод был таков: пробелов в этой теме более, чем достаточно, мистификаций, мифов — тоже. Более того, многие из них были созданы самим Бабелем.
Винахідно перекручував факти
«А чи правда, що Будьонний ганявся за вами навколо столу з шаблею?», — запитали Бабеля. Відповідь Бабеля: «Я думаю, що стратити мене він у даному випадку не мав наміру…». Дмитро Жданов наводить цей випадок як характерну відповідь письменника, з якої досить складно зрозуміти, чи ганявся насправді за ним Будьонний (який зненавидів письменника за «Конармію») чи ні. Або ось ще:
— Донька Бабеля Наталі пише: «Бабель винахідливо спотворював факти своєї біографії — частково тому, що хотів зобразити минуле, що відповідає молодому радянському письменникові. (Наприклад, мама говорила, що його співпраця з ЧК – фікція чистої води). Справа ускладнюється тим, що Бабель із насолодою мішав факти з вигадками, ніби однієї сили поезії достатньо, щоб перетворити вигадку на дійсність», — цитує Дмитро.
Що відомо? 12 липня (30 червня) 1894 року в сім’ї Еммануїла (Мані) Ісааковича (Іцковича) Бобеля та Фейги Аронівни народився син Ісаак. Це було в Одесі, на Молдаванці, на розі Балківської та Дальницької.
Пізніше на цій же адресі, на Дальницькій, 21 (на сьогодні будинок не зберігся), Бабель розмістить заїжджий двір Любки Козак в одному з «Одеських оповідань».
Читайте також: Як в Одесі пройшов Тиждень Бабеля
Здавалося б, розповіді Бабеля автобіографічні. Але це все ж таки оповідання. Ми читаємо, що він навчався у гімназії, а насправді — в Одеському комерційному училищі, яке розташовувалося на Преображенській (сьогоднішній будинок Національного економічного університету). У колекції одеського краєзнавця Анатолія Дроздовського є унікальна фотографія – випускна віньєтка Одеського комерційного училища імені імператора Миколи 1 за 1911 рік. Серед 27 фото випускників є і фото Бабеля.
До революції в Одесі діяла відсоткова норма прийому євреїв до вищих навчальних закладів, і Бабель був змушений у 1911 році переїхати з Одеси до Києва, щоб вступити до Київського комерційного інституту. А ось перший «одеський» текст Бабеля з’явився у Саратові 1915 року («Бабуся II»).
Дмитрий Жданов
«Баб-Ель» та одеська мова Бабеля
Наприкінці 1916 року за підписом «Баб-Ель» було надруковано нарис «Одеса», так званий літературний маніфест Бабеля.
— На всіх відомих Бабелю іноземними мовами його ім’я означає Ісаак Вавилонський. Він підписує свої перші публікації «Баб-Ель». Арамейською «Баб-Ель» буквально означає «Брама Бога» — давня назва Вавилона, — розповідає Дмитро.
Ну а тепер – про відому тему «одеська мова Бабеля».
Як розповідає Дмитро, філологи розібралися із «неправильністю» мови Бабеля. Мова Одеси, об’єкт бабелівського сміху – це завжди суржик, завжди змішання мов: ідиш, іврит, українська, російська. Як писав Влас Дорошевич, «ви повинні говорити «туди» і «сюди», щоб не бути осміяними, якщо скажете «туди» і «сюди».
Що ж таке одеська мова Бабеля? Як вважають дослідники, якщо перекласти всі бабелівські неправильності «назад» відповідними мовами, виявиться, що ідишом або українською смішна бабелівська фраза звучить абсолютно правильно — і граматично, і синтаксично. Ось, наприклад, найвідоміші висловлювання Бені Крику та його оточення, які чудово вкладаються в ідішистську мовну норму:
- «пусть вас не волнует этих глупостей»;
- «я имею вам сказать пару слов»;
- «Беня знает за облаву»;
- «возьмите с собой мои слова и начинайте идти»;
- «вас ждет такое, что это не слыхано»;
- «у вас невыносимый грязь, папаша»;
- «об чем думает такой папаша? Он думает об выпить хорошую стопку водки»;
- «погиб через глупость».
Так от, деякі з цих виразів побудовані на ідишистському нормативному вживанні іменника в родовому відмінку — тоді як російською мовою звучить так: «не волнуют эти глупости», «знает об облаве», — розповідає краєзнавець.
Як звертає нашу увагу Дмитро, посилаючись на дослідників «одеської мови Бабеля» (Й.Петровський-Штерн «Ісаак Вавилонський: Мова і міф «Одеських оповідань»), письменник будує іноді абзац за принципом мідраша, рабиністичного коментаря до тексту П’ятикнижжя. Бабелівський оповідача Ар’є-Лейб — глибокий знавець техніки мідраша. Як і Торі, у його промови немає і може бути випадкової деталі, застереження, зайвого слова. Навіть двері, що плескають, заряджені багатьма сенсами. І щоб ми не засумнівалися, оповідач коментує: «Чому він грюкнув дверима? Ви дізнаєтеся про це, якщо підете туди, куди я вас поведу». Іншими словами, весь текст оповідання як би розгортається коментарем до цієї дверної бавовни і рухається від нього, як від відправної точки.
Дмитро Жданов
Але це ідиш, а «одеська мова Бабеля» набагато багатша
— Бабелівська мова використовує не лише запозичення з ідишу, а й українську.
- Беня каже «чи мине здается», перефразовуючи нормативне українське «чи мені здається».
- Він просить «отчини нам кассу», маючи на увазі українське «відчини».
- Він пропонує «тикать с конторы», ретранслюючи українське «тікати», убігати.
- У запрошенні «зайди к нам на двор» звучить безперечне українське «на двір».
- Крики про порятунок «ратуйте, люди» чи ласкаве звернення «я пришел до вас, как до родной мамы» також сягають суто українських «рятуйте» та «як до рідної мами».
В інших випадках одесити використовують українські слова, вставляючи їх у синтаксично правильну російську мову: «прочь, галота» — від українського «голота» (біднота, шантрапа). Фроїм Грач запитує приїжджого слідчого: «С кем ты останешься, со смитьем?» — маючи на увазі українське «сміття». Цікаво, що й сам оповідач говорить такою ж українсько-російсько-єврейською мовою. Він пропонує співрозмовнику щось зрозуміти: «обнимите умом», мабуть, використовуючи українське ідіоматичне «осягнути мозком», — наголошує Дмитро Жданов.
Беня Кік та інші культові герої
— Історія найвідомішого героя Бабеля — Бені Кіка — починається на вулиці Запорізькій, яка на той час називалася Глухою. Так от, саме тут, у будинку № 9, 30 жовтня 1891 року в сім’ї фургонника Меєра-Вольфа Мордковича Вінницького народився Мойше-Яков Вольфович Вінницький, який і став головним прототипом Бені Кіка. А більшу частину свого дитинства Михайло Вінницький провів у будинку на вулиці Богдана Хмельницького, 23, – розповідає Дмитро Жданов.
Тим часом краєзнавець наголошує: був і ще один прототип Бені Кіка — король злодіїв Гриша Цадрук.
— За версією Олександра Розенбойма, саме весілля Грицька насправді описав Бабель… Весілля короля злодіїв Цадрука відбулося у вересні 1911 року на вул. Косвенной, 23 кут Розумовської, – каже Дмитро.
Дмитро звертає увагу і на іншу найвідомішу героїню Бабеля – Любку Козак. Бабуся Бабеля по материнській лінії — Хая-Лея Тодресова — тримала вівсяну лавку на Молдаванці, де розташовувалися десятки закладів візничого промислу. Саме сюди Бабель поселить Любку Шерман, яка стала в оповіданні Любкою Шнейвейс або просто Любкою Козак. Бабуся Бабеля, Хая-Лея та Ліба Шерман були нерозлучними подругами.
Є реальний прототип і у Фроїма Грача:
— Виходячи з досліджень Олександра Розенбойма випливає: 1881 року Янкель Фішман (батьком якого був вантажник продуктового магазину на Степовій) помер, залишивши дружину з 12 дітьми, зокрема 12-річного Фроїма. Його помітив Рувим Грач, відомий ватажок злодійського світу Молдаванки, який дахував крамниці та лабази дрібних єврейських торговців. Грач узяв Фроїма в учні. Під час приїзду голови кабінету міністрів графа Вітте поліцмейстер попросив Фроїма вкрасти у Вітте гаманець, щоб він міг показати себе майстром розшуку. Саме Фроїм вигадав процесію з труною та кулеметом. 1924 року під час пограбування ощадної каси біля Привозу Грач був поранений і після приїзду до лікарні помер, — розповідає Дмитро.
Факти про долю Бабеля
Бабель мріяв зістаритися в улюбленому місті і «разом з іншими жирними старими сидіти на бульварі і довгим поглядом проводжати жінок, що йдуть повз». Чи не довелося. Ми ж з вами можемо посидіти поряд із пам’ятником письменнику, який встановлений на Рішельєвській, навпроти будинку №17, де він жив. І хоча його вже звично називають «домом Бабеля», насправді жив він у ньому зовсім недовго…
* Його розповіді при публікаціях дуже часто спотворювалися, аж до того, що, як він сам писав, «знищувався сенс».
* За все життя у нього була лише одна «власна» квартира. Бабель жив поперемінно у Москві, Ленінграді, Одесі, Києві, у Сергієві-Посаді, на кінному заводі Хрінове у Воронезькій губернії, у Гірках у М. Горького. Власну квартиру Бабель отримав у Москві 1932 року.
* Про Одесу 20-х років минулого століття Бабель відгукувався так: «Она сейчас очень плоха — провинциализмом»; «В Одессе у меня множество жалких знакомых, все хотят перехватить червонец и просят службу, но море прекрасно по-прежнему и акация цветет опьяняюще чудовищно». У 30-х роках він пише (і як це актуально звучить сьогодні!): «Одесса бедная наша не отремонтирована, обшарпана и прекрасна по-прежнему».
* Він мріяв: «Пора бросить чужие города, пора вернуться домой в Одессу, снять домик на Ближних Мельницах, сочинять там истории, стариться».
* Арешт Бабеля стався 15 травня 1939 року, причому за день до офіційної постанови, яка датується 16 травня. Дружині повідомили, що Бабель отримав «10 років без права листування», на той час це означало розстріл. Тим часом вдову Бабеля запевняли, що він живий. У них у будинку навіть з’являлися колишні в’язні, які розповідали про те, як живеться Бабелю на зоні. Насправді, 1940 року Бабеля засудили до розстрілу. Список підписав Сталін, який називав письменника «наш вертлявий Бабель». Вирок було виконано 27 січня. Є версія, що Бабель помер, коли йшов етапом… Реабілітували Бабеля 23 грудня 1954 року. І видали квитанцію на отримання грошей, компенсацію за предмети, які були конфісковані під час арешту. При реабілітації вдові видали довідку про те, що Бабель помер 1941 року від паралічу серця. Лише 1984 року став відомий точний рік смерті.
* На 2-му єврейському цвинтарі Люстдорфською дорогою була могила батька Бабеля. На пам’ятнику стараннями дружини письменника було викарбовано напис: «Пам’яті письменника Ісаака Бабеля». 1973 року, як відомо, кладовище знесли.
* Чи вціліли рукописи Бабеля? Факт спалення було б зафіксовано. У «справі Бабеля» зазначено, що «всі особисті документи потрібні нагору». Передбачається, що у трьох папках, вилучених у Бабеля, були переклади Шолом-Алейхема та рукописи оповідання «У Трійці», кіносценарію «Азеф», роману «Коля Топуз» та двох повістей: про колективізацію та про чекістів…
Фото — з відкритих джерел, фото Дмитра Жданова, пам’ятника Бабелю та будинку Бабеля — автора
