Сьогодні, 18 березня, рівно 9 років з моменту скоєння росією міжнародного злочину: незаконного включення до складу росії раніше окупованого українського Криму та міста Севастополя. Виправдати агресію проти суверенної незалежної України та захоплення її територій москва спробувала за допомогою імітації «волевиявлення» населення Криму під час фейкового «референдуму», який проходив 16 березня. Водночас кримчанам не надали жодного вибору, а голосування відбувалося у буквальному значенні слова під дулами автоматів.
Аннексія Криму: з чого все починалося
Початок операції із захоплення українського півострова датується 20 лютого 2014 року. Саме цю дату вигравіровано на російській медалі «За повернення Криму», виготовленої на замовлення міністерства оборони рф. І саме цю дату Верховна Рада офіційно назвала датою початку тимчасової окупації Криму та Севастополя росією.
Безпосередньо окупація стартувала в ніч із 26 на 27 лютого 2014 року після багатолюдного проукраїнського мітингу за участю представників кримських татар біля стін кримського парламенту. Після мітингу будівлі парламенту та уряду Криму захопили російські військові без розпізнавальних знаків (спочатку їх називали «зеленими чоловічками»). Вони також блокували військові частини Збройних Сил України. Під дулами автоматів депутатів кримського парламенту змусили проголосувати за призначення нового «голови» уряду (ним став колаборант Сергій Аксьонов) та проголосити референдум про статус Криму.
Вже 1 березня 2014 року в росії було офіційно ухвалено рішення про введення військ на територію України. Формальним приводом послужило нібито «звернення» екс-президента-втікача Віктора Януковича, який закликав путіна ввести російські війська в Україну та прохання путінської маріонетки Аксьонова про необхідність «забезпечення миру та спокою» в Криму.
«Референдум» у Криму: «волевиявлення», якого не було
Вже тоді рф розкручувала фейк про «нацизм» в Україні. Фото DW
Так званий «референдум» щодо статусу Криму окупанти влаштували 16 березня. Спочатку його планували провести 25 травня. Однак у Криму відбувалися протести проти війни та збройного втручання росії на територію півострова. Через них дату «референдуму» двічі переносили і в результаті він відбувся більш ніж на два місяці раніше за початкову дату.
Так зване «волевиявлення» відбувалося з множинними порушеннями, а жодна з міжнародних організацій не направила до Криму своїх спостерігачів.
На референдум виносилося два питання. Перший – про відновлення конституції Криму 1992 року. У Конституції Криму 1992 року було зазначено, що півострів – це окрема держава зі своїми державними органами, яка «здійснює на своїй території всі повноваження за винятком тих, що добровільно делегують Україну». Верховна Рада України визнала цей документ неконституційним, тому його скасували.
Друге питання – про «входження» Криму до складу рф. Варіант залишитись в Україні навіть не розглядався.
Так виглядав бюлетень на «референдумі» в Криму
За підсумковим протоколом «комісії з проведення референдуму», явка виборців становила понад 83%, а в Севастополі – майже 90%. Тим часом, за інформацією лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, реальна явка виборців не перевищувала 30%.
У ході «голосування» було виявлено безліч порушень. Зокрема, воно проходило за застарілими списками виборців. Також вийшло, що приєднання до росії підтримали аж 123% жителів Севастополя.
США та країни ЄС не визнали результатів кримського «референдуму» і ввели санкції проти російського бізнесу та чиновників. Генеральна Асамблея ООН, Парламентська асамблея ОБСЄ, Парламентська асамблея Ради Європи та інші міжнародні організації також підтримали територіальну цілісність України та засудили анексію та окупацію Криму росією.
Санкційні обмеження за цей злочин – перший у довгій низці подальших злочинів – діють досі.
«Безкровна» анексія
Росія дуже поспішала заявити про свої нібито повні права на український Крим. І вже 18 березня путін разом із представниками окупаційної кримської «влади» Сергієм Аксьоновим, Володимиром Костянтиновим і так званим «народним мером Севастополя», громадянином росії Олексієм Чалим підписав договір про «приєднання» півострова до російської федерації.
«Історичний» момент. Фото LB.ua
А вже 21 березня Рада Федерації рф «ратифікувала» так звану угоду про «входження» Криму до складу росії, підписану путіним 18 березня: за «прийняття» Криму як нового суб’єкта федерації проголосували всі 155 сенаторів.
Тим часом «зелені чоловічки» продовжували блокувати військові частини по всій території Криму. Українським військовим офіційно було надано дозвіл виконувача обов’язків президента України Турчинова на використання зброї для захисту життя та здоров’я військовослужбовців.
Російська пропаганда любить розповідати про «безкровну» анексію. Однак це, як і все, що стверджують пропагандисти рф, брехня.
18 березня під час штурму російськими окупантами фотограметричного центру ЗСУ у Сімферополі прямим попаданням в область серця було вбито українського військовослужбовця прапорщика ЗС України Сергія Кокуріна. А 6 квітня російський загарбник застрелив майора Військово-Морських Сил ЗСУ Станіслава Карачевського. Також у перші дні окупації півострова було вбито щонайменше 11 кримських татар.
***
Згідно з результатами соціологічних опитувань, 64% українців виступають за спробу військового звільнення Криму від російських загарбників, навіть якщо це створить ризик зменшення підтримки Заходу та тривалішої війни. Якщо ж будуть деокуповані та надійно захищені всі території, включаючи Донбас, але окрім нашого півострова, то 24% українців погодяться на такий сценарій.
Читайте також:
- Кримчанин розповів про окупацію Криму та готовність мешканців повернутися в Україну;
- 19 лютого 1954 року Крим увійшов до складу України;
- Коли звільнять Крим: анексія, опір та очікування військових.
Джерело: war.obozrevatel.com, фото BBC та з відкритих джерел
